Війна, яку безпідставно розпочала росія проти нашої держави, назавжди змінила долі мільйонів людей. Вона не лише нещадно руйнує, спалює міста та села, а й щодня випробовує людську стійкість, водночас загартовуючи характер і силу духу українців. У цій пекельній боротьбі воля та прагнення до життя стає незламною рушійною силою нескорених.
Великобурлучанин Валерій Кузніченко став до строю, коли росія лише розпалювала війну на сході України. Аби зло не поширилося країною та не торкнулося його родини 30 серпня 2014 року добровільно став на захист України. Вже із жовтня безпосередньо виконував бойові завдання в районі проведення АТО в секторі «А» – поблизу міста Щастя Луганської області. На посаді заступника командира мінометного взводу та командира мінометного розрахунку 3 механізованого батальйону 92-ї ОМБр молодший сержант разом із побратимами виконували поставлені завдання.
грудень 2014. Валерій Кузніченко (в центрі) разом з харківськими волонтерамиФото: З архіву Валерія Кузніченка
1 січня 2015 року, перебуваючи на військово-опорному пункті біля селища Старий Айдар Луганської області, військовослужбовець потрапив під мінометний обстріл та отримав важке осколкове проникаюче поранення грудної клітки та внутрішніх органів, численні ураження, перелом правого стегна, поранення легень і втрату правої верхньої кінцівки. Протягом п’яти днів медики Щастя, Старобельська, Сватового та Харкова робили все можливе для його порятунку, а потім Валерія направили до Київського клінічного військового госпіталю. Лише за місяць він переніс понад 30 операцій. І в цьому пекельному двобої за життя увесь час поруч була дружина Наталя, яка підтримувала його на найважчому шляху боротьби.
Червень 2015 року. Валерій Кузніченко після лікування в Німеччині.Фото: з архіву Валерія Кузніченка
18 листопада 2015 року госпітальна військово-лікарська комісія визнала Валерія Кузніченка непридатним до військової служби з виключенням із військового обліку. Розпочався тривалий шлях реабілітації. Значну підтримку надавали волонтери, які запрошували захисника до країн Європи для відновлення. Важливою частиною реабілітації став адаптивний спорт, що сприяло поверненню до активного життя та спортивної діяльності.
сила нації 2017. перші спортивні нагородиФото: Людмила Склярова
Уперше до «Ігор Героїв» Валерій долучився у 2016 році – спочатку як глядач, але того ж дня став учасником. Згодом кілька років поспіль випробовував себе у Всеукраїнських змаганнях «Сила нації», які проходили в Харкові, Полтаві, Маріуполі та Сумах. Головною метою даних спортивних заходів була фізична та психологічна реабілітація ветеранів через спорт, підтримка побратимства та повернення до активного життя.
Валерій Кузніченко - учасник сумського турніру Сила нації 2018 рікФото: З архіву Валерія Кузніченка
У лютому 2020 року українському захиснику встановили безстрокову групу інвалідності. Проте навіть це не завадило йому знову стати на захист держави після повномасштабного вторгнення, коли російські війська перетнули кордон рідного краю. Вранці 24 лютого 2022 року Валерій разом із побратимами прибув до пункту комплектації та повернувся до лав 92-ї бригади.
Попри протезовану праву руку, він знову міцно тримав міномет, навчав новобранців і разом із побратимами брав участь у визволенні рідної Великобурлуцької громади та населених пунктів Харківщини й Луганщини.
У період із 24 лютого 2022 до 23 січня 2023 року Валерій Кузніченко виконував бойові завдання в районах Коробочкине, Стара Гнилиця, Ртищівка, Гракове Чугуївського району, Куп’янськ, Стельмахівка Сватівського району Луганської області та інших населених пунктах, де тривали бойові дії.
Валерій під час служби 2022 рік.Фото: З архіву Валерія Кузніченка
За мужність, відданість військовій присязі та захист України Валерій Кузніченко нагороджений відзнаками: «За оборону Щастя», «Захисник України», «Учасник АТО», має статус учасника бойових дій, відзначений нагородою «Хрест сім’ї Мазепи», почесною відзнакою 92-ї ОМБр «Відвага й честь», церковною нагородою за служіння Україні та українському народові, нагрудним знаком 92-ї ОМБр та відзнакою «Ветеран військової служби».
Нині ветеран російсько-української війни продовжує нести службу в тиловій структурі. Для нього, як витривалого воїна, запрошення стати учасником національних спортивних змагань для ветеранів російсько-української війни, які отримали поранення, травми або захворювання під час захисту України стало було приємною несподіваанкою. Адже минуло вже десять років від його першої участі в “Іграх Героїв”
17 травня 2026 року в Харкові відбулися двадцять другі Всеукраїнські «Ігри Героїв». Серед 35 учасників – ветеранів із Київщини, Львівщини, Чернігівщини, Одещини, Харківщини та інших регіонів держави, які змагалися в дисциплінах адаптивного функціонального багатоборства, Великобурлуцьку громаду представляв 51-річний Валерій Кузніченко. Не зважаючи на складну хронічну хворобу, ветеран продемонстрував незламність, силу духу та справжню волю до перемоги й отримав гідний результат.
Ігри Героїв у Харківській областіФото: Харківська овальна
– Свою участь у «Іграх Героїв» я присвятив своїй дружині, своїй Берегині Наталочці, якої вже 11 місяців немає поруч із нами. Вірю, що вона, як янгол-охоронець, береже нашу родину з небес.
Щиро дякую головному тренеру, суддям, ведучим та начальнику Харківської обласної військової адміністрації Олег Синєгубов за підтримку та можливість провести «Ігри Героїв» у місті-герої Харків, організаторам, які запросили мене на ігри, і всім, хто підтримував в день змагань. Для мене це було надзвичайно важливо. Разом – ми сила! Собі честь. Україні Слава! – зазначив великобурлучанин, ветеран російсько-української війни.
Історія Валерія Кузніченка – це історія незламності, мужності та віри в життя. Захищаючи Україну зі зброєю в руках, він не скорився після важкого поранення, а знайшов у собі сили повернутися до активного життя, знову стати до служби та гідно представляти громаду на спортивній арені. Його приклад надихає, доводячи, що справжня перемога починається з перемоги над власними випробуваннями.
Людмила СКЛЯРОВА
Слідкуйте за нами в Facebook!
Там ми розказуємо про все, чим живе наше місто і район!
