Від минулого року село Шипувате Великобурлуцької громади перебуває під прицільним вогнем російських військ. Колись воно прокидалося під голосистий спів півнів, гул сільськогосподарської техніки, вранішнє мичання худоби й розмірений плин життя мешканців, а нині щодня і щоночі здригається від вибухів. Ворог знищує інфраструктуру, б’є по енергетиці та домоволодіннях. Раніше, у примусовий спосіб, були евакуйовані родини з дітьми. А нині люди змушені масово евакуюватися, залишаючи зруйноване, понівечене, а подекуди й вціліле житло. Для кожного зважитися на такий рішучий крок нелегко. Адже треба залишити в рідному селі все життя, щоб ступити в невідомість. На окремих вулицях залишаються по кілька мешканців, які до останнього тримаються за надію і не можуть покинути стареньких рідних.
Юрій Синянський тут народився і виріс. Село – його колиска й спокій душі. Він завжди цікавився глибинною історією населеного пункту, яку із захопленням переповідав іншим. У мирний час чоловік працював на Великобурлуцькому сироробному заводі, а коли той припинив роботу, влаштувався водієм шкільного автобуса. Спокійний і розважливий, він імпонував місцевим дітям, яких щодня доправляв до закладів загальної середньої та дошкільної освіти. Особливою приязню водія обдаровувала малеча.
Згодом Юрій перейшов на соціальний автобус, наданий Великобурлуцькою селищною радою для потреб мешканців старостату.
Жителька Шипуватого Любов Сазонова згадує поїздки ветеранського клубу «Журавка» на концерти до обласного центру, Великого Бурлука, які мешканці Шипуватського старостату могли собі дозволити. Увага водія була прикута не лише до чіткої роботи ввіреної йому техніки, а й до пасажирів. Небайдужий, чесний, відкритий, відповідальний – таким його знають односельці.
У нелегкий час сьогодення чоловік не полишає керма. Він допомагав транспортувати та розвантажувати гуманітарну допомогу, а нині, коли пересування селом стало небезпечним, допомагає людям дістатися до більш безпечних місць, де їх зустрічають волонтери.
Чоловік міг би цього не робити, адже перебуває на заслуженому відпочинку і має про кого турбуватися. Та інакше не може. Йому болить зруйнований ворогом рідний край і долі людей, які тепер шукають прихисток у різних куточках світу.
За інформацією старости Тетяни Демченко, до повномасштабної війни, яку розв’язала російська федерація проти України, на території сіл Шипувате та Середній Бурлук проживало 1281 особа. На початок 2026 року залишилось 425 людей. Станом на 30 квітня 2026 року – 149.
Людмила СКЛЯРОВА
Слідкуйте за нами в Facebook!
Там ми розказуємо про все, чим живе наше місто і район!
