У Великобурлуцькій громаді попрощалися зі старшим солдатом 141-ї окремої механізованої бригади Олександром Наливайком. 24 листопада 2025 року Герой повернувся в рідну Лебедівку на щиті. Війна, розв’язана росією, знову завдала болю родині та громаді — молодий, досвідчений захисник назавжди став до небесного строю.
Хто повідомляє: Великобурлуцька територіальна громада.
У чому суть?
Із 30 прожитих років 11 Олександр віддав військовій службі. Після закінчення школи у 2012 році хлопець вступив до Харківського профтехучилища, однак за спеціальністю працювати не встиг — подальший шлях визначила строкова служба.
Перший контракт він уклав із підрозділом зенітних ракетних військ Повітряних Сил, пізніше служив у радіотехнічній бригаді на Харківщині. У 2014 році став захисником України, воював у складі 72-ї ОМБр «Чорних запорожців», зокрема — на передовій Авдіївської промзони.
Після нетривалої спроби повернутися до цивільного життя Олександр уклав новий контракт та приєднався до 92-ї окремої механізованої бригади. На Донецькому напрямку, поблизу шахти "Бутівка", він разом із побратимами тримав оборону, "за якою було місто — відступати нікуди".
"Бетмен", що стояв на передовій від початку війни
За позивним "Бетмен" Наливайко продовжував боротися зі злом — не надприродними силами, а професіоналізмом, характером і відвагою. Його неодноразово відзначало командування операційного угрупування "Донецьк" за розумну ініціативу та зразкове виконання завдань.
Олександр був нагороджений:
- відзнакою Президента України "За участь в Антитерористичній операції" (2016);
- медаллю "Захиснику Вітчизни" (2018);
- медаллю "Івана Сірка" — за успішне навчання за стандартами НАТО та сумлінну службу (2018);
- пам’ятною медаллю "100 років 92-й омбр";
- медаллю "За військову службу Україні" (2022).
Від Авдіївки до Куп’янська: шлях бойового побратима
У 2022 році старший солдат брав участь у Харківській визвольній операції та звільненні Куп’янська. Пізніше знову повернувся на Донеччину. У 2023 році біля Стельмахівки боєць отримав важке поранення руки й був списаний зі служби. Рука загоїлася — і він потай від рідних знову став на пошук бригади, щоб повернутися на фронт.
Так він опинився у 93-й окремій механізованій бригаді "Холодний Яр". Воїн пережив обстріли, тривале лікування, але не полишив боротьбу. У складі 141-ї бригади опанував фах оператора БПЛА та продовжував боронити Україну.
Останній зв’язок і останнє завдання
13 листопада 2025 року Олександр востаннє подзвонив сестрі, щоб вона не хвилювалася. Того ж дня він загинув на Синельниківському напрямку на Дніпропетровщині під час виконання бойового завдання.
Він був вимогливим до себе військовим, тактовним і врівноваженим до побратимів, відданим своїй справі та рідній землі. Не бачив життя поза службою — і до останнього залишався в строю, захищаючи Україну.
Низько схиляємо голову перед пам’яттю Захисника, який віддав своє життя за Україну та кожного з нас. Вічна слава Герою.
Що було раніше?
Шевченківська громада провела в останню путь Захисника — сержанта Віталія Гвоздовського, який загинув 17 листопада 2025 року, боронячи Україну в районі населеного пункту Федорівське Синельниківського району Дніпропетровської області.
Слідкуйте за нами в Facebook!
Там ми розказуємо про все, чим живе наше місто і район!
