Олена відчувала домашнє насильство не тільки у власній сім’ї, а й у дитинстві — мати всіляко принижувала дівчину. Коли склалася нестерпна ситуація у відносинах із чоловіком, їй просто ні до кого було звернутися за допомогою. Деякий час молода мама змушена була мешкати в гаражах, а тому й сина забрати із собою вона не змогла. Трирічна дитина й зараз залишається з батьком. Свою історію Олена розповідає задля того, щоб підтримати жінок, які потерпають від домашнього насильства, адже на її думку, допомога може бути корисною від тих, хто сам пережив нестерпні знущання.
Олена вважає, що держава дійсно активно регламентує допомогу тим, хто зазнає насильства, насправді ж такої підтримки вкрай замало.
— Жінкам, яким ні до кого звернутися, потрібно якомога більше соціальних центрів. Вони можуть бути невеликими, але знаходитися в різних місцях, щоб до них зручно було діставатися.
Після восьми років спільного проживання із чоловіком в умовах постійних принижень, фізичних знущань і безкінечних погроз, Олена, навіть, не розуміє, де знайшла в собі сили вирватися з цього пекла.
— Шелтер, до якого я потрапила, знаходився досить далеко від мого робочого місця. На дорогу потрібно було витрачати до 5 годин, тому інколи я залишалася ночувати в гаражах.
Звичайно, у таких умовах, і мови не було, щоб узяти із собою сина. Олена розуміє, що соціальна служба вилучила б у неї дитину і це було б на користь чоловікові.
— В шелтері мені відразу сказали, що треба швидко шукати житло й роботу, бо місць замало. Тому прожила я там до 2 тижнів. Так, безоплатну психологічну допомогу отримувала. Але жінці, якій треба максимально докласти зусиль, щоб знайти роботу, заробити грошей і вирішити свої побутові питання, час на розмови з психологом віднайти важко. На жаль, адвокати які працюють безкоштовно, не завжди надають достатню допомогу.
Ілюстративне фотоФото: З відкритих джерел
Олена вважає, що соціальні центри з такими умовами уже завідомо розраховані на самодостатніх жінок.
— У мене склалося враження, що сюди має прийти жінка, яка впевнена у своїх діях, яка сама може вирішити всі свої проблеми, однак їй потрібна зовсім коротка пауза, щоб відпочити від чоловіка-деспота, — розмірковує жінка. — Реально ж я, як і, впевнена, більшість жінок, що потрапили в складну життєву ситуацію, відчувала себе повністю знищеною. Від постійного домашнього насильства страждає психіка, страждає здоров’я, немає зовсім ніяких ресурсів продовжувати життя.
Упродовж довгого часу після народження сина, Олена постійно була сама з маленькою дитиною. Коло спілкування зі знайомими звузилося до мінімуму, чоловік був проти зустрічей із друзями. Зізнається, що від пережитого фізичного, психологічного та фінансового насильства в неї не було зовсім ніяких ресурсів, щоб прийняти відповідальне рішення.
— Визнати критичність ситуації допомогли очі трирічного сина, наповнені сльозами. Спочатку думала, що син ще малий — нічого не розуміє. Однак у момент чергового фізичного насильства мої очі опинилися на рівні з очами сина, я зрозуміла, що не тільки чоловік, а і я сама руйную психіку дитини. Тільки після цього я пішла від чоловіка.
Ілюстративне фотоФото: З відкритих джерел
Щоб отримати кімнату для проживання в гуртожитку, Олена влаштувалася прибиральницею в один із ВУЗів Харкова. Паралельно ходила прибирати в декілька салонів, бо грошей на життя постійно не вистачало. Жінці доводилося позичати їх у колег у дитячому садочку, де вона продовжувала працювати, щоб бачитися із сином.
Війна росії про України розлучила їх повністю. Після того, як в один із днів лютого 2022 року харків’янка нарахувала більше 36 вибухів навколо свого гуртожитку, вона ухвалила для себе рішення виїхати з України. Її забрали волонтери, коли в кімнатах майже не залишалося сусідів. Усе відбулося настільки швидко, що Олена не змогла взяти із собою навіть найнеобхідніші речі. Вона згадує багатолюдний харківський вокзал, переповнені потяги на захід України, а потім виїзд за кордон. Лише зараз Олена має час для аналізу подій, які відбулися. Каже, що хотіла б вести блог в інтернеті, щоб допомагати жінкам, однак боїться нашкодити сину.
— Після всього пережитого приниження я не хочу помсти для чоловіка. Я до останнього сподівалася, що ми зможемо зберегти сім’ю. Вважала, що я не можу змінити іншу людину, я можу змінити тільки себе. Тому всі причини того, що відбувається, шукала в собі. Я вважала, що треба змінюватися. Саме для цього переглядала в інтернеті відео, як стати ідеальною дружиною, ідеальною коханкою, чи жінкою, від якої ніколи не піде чоловік.
Зараз Олена розуміє, що всі ці зусилля були марними, бо насильство має лише одну причину – бажання влади однієї людини (зазвичай чоловіка) над іншою (переважно жінкою). І жодні "покращення" не мають значення. Вона не шкодує, що пішла від чоловіка, однак сум за сином не дає мамі спокою.
— Я намагалася бути ідеальною, однак чим більше я докладала зусиль до цього, тим нестерпнішими були відносини із чоловіком. Ти така, як твоя мати, - завжди говорив мені чоловік. І в мене не було такої людини, яка б могла мене захистити.
Ставши дорослою, Олена, попри постійні приниження матері, намагалася по можливості, допомагати їй і брату фінансово.
— Я хотіла будь-що завоювати мамину любов, вважала що її можна купити. Однак, коли мами не стало, я відчула свободу. А брату відповіла "ні", коли він вкотре звернувся за грошима.
Проблемою суспільства в питаннях домашнього насильства, на думку Олени, є недостатньо інформації про взаємовідносини з людьми — відсутність виховної роботи з дітьми в школі.
— Мені 36 років, я тільки зараз дізналася, що таке газлайтинг. Я не розумію, чому в школі не розповідають про маніпуляторів, не розповідають про види маніпуляції, що таке подвійні стандарти. Ці знання допомогли б жінкам не потерпати роками від принижень.
Домашнє насильство — це не тільки фізичний біль, це складний процес психологічного тиску, приниження та підриву власної гідності, який руйнує особистість середини. Для багатьох насильство стає пасткою, з якої важко вирватися через страх, почуття провини та залежність. Тому так важливо мати підтримку рідних, друзів та організацій, відповідальних за протидію домашньому, гендернозумовленому насильству.
Якщо ви або ваші знайомі, рідні потерпаєте від насильства, звернутися за допомогою можна:
- у поліцію за номером 102, або безпосередньо до дільничного інспектора;
- на Національну "гарячу лінію" з попередження домашнього насильства, торгівлі людьми та гендерної дискримінації: 116 123 (безкоштовно з мобільного) або 0 800 500 335 (безкоштовно зі стаціонарних);
- у центр/бюро надання безоплатної правової допомоги за адресою Майдан Свободи (Держпром), 5, 6 під'їзд, 3 поверх (праве крило), м. Харків.
- Телефон: (057) 705-03-52. Email: [email protected]
- до громадських організацій, які займаються питаннями протидії домашньому, гендернозумовленому насильству
- чат-бот у Телеграм #ДійПротиНасильства
Ольга ПОЛТАВЕЦЬ
Матеріал створено за підтримки Волинського прес-клубу.
Слідкуйте за нами в Facebook!
Там ми розказуємо про все, чим живе наше місто і район!
