2 серпня українці разом із міжнародною спільнотою вшановували пам’ять жертв нацистського геноциду ромського народу під час Другої Світової війни. Пам’ятна дата, встановлена Прокламацією Міжнародної ради пам’яті геноциду ромів, яка була ухвалена 23 листопада 1996 р. лідерами ромських організацій 10 країн Європи та Сполучених Штатів Америки на конференції "Геноцид — Пам’ять — Надія", що відбулася в Освенцимі. З 2004 року в Україні Міжнародний день голокосту ромів відзначається на державному рівні.
Сьогодні ромська община є невід’ємною частиною української нації. У період війни росії проти України її представники/представниці демонструють патріотизм на лінії фронту зі зброєю в руках, працюють у волонтерських осередках, допомагають нужденним. Водночас і українське суспільство не залишає поза увагою ромів, які потрапили в біду.
Анжела евакуювалася з дядьком та дорослою дочкою з одного з прифронтових сіл Куп’янського району. Розповідає, що у 2022 місяці в окупації здавалися роками. З полегшенням родина видихнула тільки тоді, коли на рідній вулиці побачила українських військових. Однак після звільнення території, окупанти вже майже два роки не залишають у спокої Куп’янщину. Лінія фронту тримається менш ніж за 7 кілометрів від будинку ромської сім’ї.
"Залишалися вдома до останнього, усе не наважувалися покинути подвір’я, яке дбайливо облаштовував мій батько, — каже Анжела. — До того, що снаряди безперервно літають над головою, звикли, та коли відчули, що є загроза повторної окупації, дуже боялися. Знали, що на той час у селі залишається всього декілька людей. Коли ситуація загострилася, постійно перебували підвалі. Думали що все, немає жодної можливості звернутися до волонтерів, щоб нас вивезли".
На той час родина вже довгий час перебувала без зв’язку, світла, інтернету. Закінчувалися продукти, бо військові через безперервні обстріли заборонили в’їзд волонтерів до їхнього села. Тільки під покровом ночі до них у двір змогли зайшли українські захисники військові. У родини не було часу на збори, навіть, найнеобхіднішого.
"Поїхали, в чому були. Виїздили із села на військовій автівці в темряву, навіть, не орієнтуючись, куди нас везуть, головне, що наші",- розповідає жінка.
Під кулями у темряві військові вивезли родину в більш спокійну сусідню громаду. Вночі доїхати до Харкова було неможливо і нічим. Тож, представники місцевої влади організували для сусідів ночівлю, нагодували пізню вечерею. І тільки вранці волонтери змогли перевезти евакуйованих до місця компактного проживання.
"Навіть не очікувала стільки уваги з боку благодійних організацій, — каже Анжела.
— Вже в перший день по приїзді нам видали ковдри, рушники, постільну білизну. Ми змогли підібрати для себе вживаний, але чистий одяг. Отримали три ящики гуманітарних продуктів, гігієнічні предмети та побутову хімію. Волонтери допомогли і з документами на ВПО, привозять гарячі обіди".
Наразі родина перебуває у відносній безпеці. Як зізнається переселенка, радіють, що залишаються в Україні. Анжела згадує сестер, які ще в мирні часи роз’їхалися по всьому світу і вже там створили власні сім’ї.
"Я ж прикипіла душею до батьківського дому. Тільки зараз розумію слова батька, який перед своєю смертю попереджав мене, щоб я була обережна. Ще задовго до війни він казав — Путін обов’язково піде на Україну зі зброєю. А ми живемо поряд із кордоном, то ж зважай на небезпеку", - згадує куп’янчанка.
Анжела вважає, що скоріш за все в нього була якась генетична пам’ять…
Трагічна подія, що змусила суспільство звернути увагу на народ, відносно якого було найбільше стереотипів, трапилися 80 років тому в ніч із 2 на 3 серпня 1944 року. За одну добу в газових камерах нацистського табору смерті Аушвіц-Біркенау загинули близько 4000 тисяч ромів. Загалом у цьому таборі закатовано понад 20 тис. осіб ромської етнічної групи. Усього в Аушвіц-Біркенау перебувало більше 23 тисяч ромів, депортованих із 14 країн.
Геноцид ромського населення залишається однією з найменш вивчених сторінок Другої світової війни. За різними підрахунками тільки впродовж п’яти воєнних років від репресій загинуло від 600 тисяч до 1 млн 500 тис. ромів.
Коли йдеться про масові людські жертви під час Другої світової війни, то насамперед на думку спадає знищення євреїв. Однак у процентному відношенні ромська етнічна група найбільше потерпіла від вбивств нацистів. Понад 90 відсотків ромського населення Австрії, Німеччини та Естонії було знищено фашистськими режимами.
В каральних акціях окупаційного режиму на території України було знищено орієнтовно 19–20 тис. ромів.
Представники ромської групи в більшості випадків відкрито не говорятьпро своє етнічне походження, щоб уникнути негативних наслідків для здоров’я чи життя. Бо ромів, як і евреїв, нацисти знищували фізично. Навіть після поразки гітлера, на Заході їхній геноцид ще довгий час залишався поза увагою суспільства.
Знищення народів, які вважаються загрозою або перешкодою для встановлення пануючої влади, спільна риса для фашизму, сталінського комунізму та сучасного рашизму. Заради приниження до представників ромського етносу застосовувалася мова ненависті, навішування ярликів, прикривання злочинної політики суспільною необхідністю. З ромами пов’язували такі негативні якості, як кочовий спосіб життя, крадіжки коней, дармоїдство, викрадення дітей, багатожонство. Те, що суперечило усталеним стереотипам, наприклад внесок у розвиток культури або наявність осілих громад, ігнорувалося. Ромів позбавляли прав доступу до освіти, медицини, працевлаштування.
Зневажливе ставлення до ромів було і в Україні, однак за часів незалежності українці почали відновлювати, викривлену російською пропагандою історію подій Другої Світової війни та радянського устрою.
Ольга ПОЛТАВЕЦЬ
Матеріал створено в партнерстві з Волинським прес-клубом.
Слідкуйте за нами в Facebook!
Там ми розказуємо про все, чим живе наше місто і район!
