Війна рф проти України поглибила проблему порушення прав людини. Одним із проявів цього є використання громадя/н/ок у збройному конфлікті. Цивільні люди потрапляють в полон до російської федерації, а їхнім родичам доводиться власними зусиллями будувати комунікацію з установами в Україні, які мають опікуватися правами полонених та їхніх родин. Жінки, чиї рідні перебувають у полоні, об’єднуються в громадські організації та разом із правозахисниками пропонують свої варіанти протидії.
Ознаками порушення прав людини у випадку полону є вилучення паспорта, або іншого документа, що посвідчує особу, позбавлення вільного пересування та спілкування з рідними, фізичне знущання та психологічний тиск. І тут вже мова йде про полонених, які утримуються в катівнях рф чи на окупованих нею територіях.
В Україні захистом прав полонених та їхніх родин займаються Національна поліція, Координаційний штаб із питань поводження з військовополоненими, Уповноважений ВРУ з прав людини, Міністерство з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій, а також Об’єднаний центр із координації пошуку та звільнення військовополонених, незаконно позбавлених волі осіб унаслідок агресії проти України при СБУ, Пенсійний фонд, Державна міграційна служба, Міністерство охорони здоров’я та рядінших уповноважених органів.
Куп’янчанка Людмила (ім’я змінене з міркувань безпеки) стверджує, що наразі відчуває підтримку і допомогу від представників місцевої влади в громаді та Харківського координаційного штабу. Саме тут їй допомогли з оформленням документів. Її чоловік потрапив в полон за часів окупації як цивільна особа. Жінка каже, що лише наприкінці 2022 року вона отримала від Олександра (ім’я змінене з міркувань безпеки) малесенького листа зі словами: "Живий, здоровий, до зустрічі". З того часу жодної звісточки від нього рідні не мають.
Щоб отримати статус родини полоненого, відразу після деокупації Куп’янщини, Людмила зверталася до представників поліції, Національного інформаційного бюро, представництва Червоного Хреста в Україні. Скрізь доводилося переповідати історію зникнення, але врешті решт сім’я таки отримала статус родини полоненого. В Міністерстві з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій Людмилі повідомили, що російська сторона підтвердила перебування її чоловіка на своїй території, однак про конкретне місце його дислокації та стан здоров’я сім’я не знає до сих пір.
Ілюстративне фотоФото: З відкритих джерел
"Шукати Олександра через родичів чи знайомих на території рф ми не наважуємося, - каже жінка. - Маємо інформацію від військовополонених, яких вже обміняли, що це насамперед небезпечно для самих ув’язнених. Їх тоді частіше перевозять із колонії в колонію, піддають ще більшим тортурам та психологічному тиску".
Тетяна, чий син як цивільна особа перебуває в полоні також вже 2,5 роки, каже, що має завчений текст, який розповідає в кожному державному органі, до якого доводиться звертатися з приводу синового полону. За її словами, вона щоразу піддається додатковій ретравматизації. Волонтерство допомагає їй відволіктися і паралельно самостійно збирати інформацію про стан і місцеперебування сина.
Її слова доповнює і мама полоненого військовослужбовця. Родині, яка веде безперервну діяльність задля повернення сина, доводиться щороку підтверджувати його статус, а довідки з оновленими даними самостійно передавати в інші органи, які відповідають саме за соціальну підтримку родин.
Постраждалі сім’ї не можуть зрозуміти, чому за 2,5 роки повномасштабного вторгнення на рівні держави ще не створено єдиного реєстру полонених, де поступово б накопичувалась інформація про зниклих людей і до якого б мали доступ усі служби.
Спілкуючись із родинами військовополонених, медійни/ки/ці і правозахисни/ки/ці визнають, що ситуація із захисниками й захисницями, які потрапили в полон, є більш контрольованою з боку військових підрозділів. Родинам же цивільних полонених доводиться оббивати пороги всіх структур, які практично виконують одну й ту саму роботу, але не взаємодіють між собою. У більшості випадків самим же родичам, спілкуючись у соціальних мережах чи зустрічаючись із колишніми в’язнями, доводиться по краплинах збирати інформацію про місце перебування або обставини зникнення їхніх близьких і ділитися нею з відповідними установами.
Ілюстративне фотоФото: suspilne.media
За словами виконавчої директорки Медійної ініціативи за права людини Тетяни Катриченко, через обмеженість повноважень державні органи не готові брати на себе всю роботу щодо незаконно утримуваних рф цивільних. Громадська активістка зауважує, що тільки за час повномасштабного вторгнення, спілкуючись із постраждалими родинами та звільненими військовополоненими вони мають інформацію про більш ніж 1700 цивільних заручників, а якщо розглянути період із 2014 року, то ця цифра збільшиться в рази. Медійниця вважає, що не розуміючи чіткого алгоритму дій, родичі полонених не тільки самі зазнають повторної психологічної травми, а й перевантажують запитами державні служби.
На думку правозахисниці, працювати з родинами полонених має єдина, визначена державою структура, яка буде безпосередньо коммунікувати з постраждалими родинами й акумулювати всю інформацію в єдиному реєстрі
"Рф має необмежений доступ до мільйонів українських громадян, які залишаються на тимчасово окупованих територіях, — каже адвокаційна директорка Центру прав людини ZMINA Альона Луньова. — І держава Україна, на жаль, не може на це вплинути. На що держава Україна може вплинути, так це на комунікацію і взаємодію з рідними цих осіб, надати їм відчуття, що всі ті, хто знаходиться в полоні, хто позбавлений волі, про їх держава знає і працює над їхнім поверненням. Для цього держава має зробити ефективну, прозору, зрозумілу, очікувану, прогнозовану комунікацію з рідними полонених".
Заради повернення своїх полонених родичів, постраждалі родини об’єднуються в громадські організації і, долучаючи правозахисників, пропонують державі створити "Єдине вікно", куди родини цивільних українців, яких незаконно утримує рф, можуть першочергово звернутися за допомогою.
Ілюстративне фотоФото: suspilne.media
Тетяна Катриченко вважає, що держава досі не має єдиної системи, бо довгий час не могла визнати, що питання незаконно утримуваних РФ є великою проблемою і що за цими людьми стоять родини, яким потрібна підтримка.
Ольга ПОЛТАВЕЦЬ
Матеріал створено в партнерстві з Волинським прес-клубом.
Слідкуйте за нами в Facebook!
Там ми розказуємо про все, чим живе наше місто і район!
