Директорка Кислівського ліцею Петропавлівської сільської ради Інна Жижченко розпочала поточний навчальний рік із відзнаки Харківської обласної ради. У ній ідеться про її активну громадянську позицію, сумлінне виконання обов’язків під час збройної агресії та популяризацію національних традицій. Де черпає натхнення та що сприяє її стійкості в такий нелегкий час, редакції розповіла сама Інна Яківна.
Педагогіці освітянка присвятила 38 років свого життя. В 1986 році, після закінчення фізико-математичного факультету Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди, приїхала в Кислівку. На той час місцевий навчальний заклад мав назву "Кислівська загальноосвітня школа", куди разом із чоловіком і працевлаштувалася молода вчителька. З тогу часу пройшла всі щаблі вчительської роботи, була й завучем, і майже 9 років директоркою закладу, однак завжди віддавала перевагу викладанню улюбленого предмету.
"Математику обожнюю. Це моє покликання. Викладати математику я хотіла ще зі свого п’ятого класу. Свідомо йшла до цього, закінчила педагогічне училище в Красноарміську (нині Покровськ-авт.), а потім - інститут. Директорство мене обтяжувало тим, що я більше люблю вчительську роботу. Тому у 2011 році я відмовилася від цієї посади й не планувала повертатися. Занурилася у викладання улюбленого предмета", — розповідає вчителька.
"Математику ніколи не вважала сухою наукою, вона надихала мене на творчість. Моє вчительське кредо: "Від творчості вчителя – до творчості учня". Намагаюся передати дітям усе, що вмію сама. Тож намагаюся всілякими власними педагогічними ідеями і знахідками заохочувати дітей, мотивувати, викликати у них бажання вчитися. Залюбки складаю цікаві тести, створюю презентації, математичні квести, інтерактивні вправи, ігри, віршовані алгоритми дій, математичні змагання".
Після піврічної окупації та звільнення частини Петропавлівської громади у вересні-жовтні 2022 року, уже в січні 2023 обидва ліцеї (Петропавлівський та Кислівський-авт.) першими на Куп’янщині відновили навчання у дистанційному форматі. Доля підготувала Інні Жижченко нове випробування директорською роботою в умовах війни. З серпня 2023 року їй довелося очолити Кислівський ліцей.
"Зателефонував начальник відділу освіти й запросив очолити Кислівський ліцей. Я погодилася. Хотіла б я цього, чи не хотіла, але визнала, що я цю роботу знаю і розумію, що треба робити, — розповідає директорка навчального закладу".
Вона із вдячністю згадує попереднього директора ліцею, якому довелося налагоджувати діяльність закладу в січні 2023 року. Це було створення практично нового вчительського колективу, нового складу учнів та учениць з різних закладів освіти Куп’янщини.
"Зараз усі продовжуємо працювати і навчатися віддалено, бо будівля нашого ліцею повністю зруйнована, територія громади ще є небезпечною зоною. Великою проблемою стало вирішення кадрових питань. Частина вчителів працюють із-за кордону, і з різних громад Харківщини, з Вінниці, з Житомирщини".
"Хоча в такому складі ми працюємо тільки другий рік, однак мені здається, що цей колектив я знаю роками. Звичайно, не вистачає можливості зібратися в одному місці, поспілкуватися, обговорити разом якісь ідеї. Уся побудова робочого процесу відбувається через онлайн-зустрічі, переписки. Це все, звісно, не живе спілкування, так щоб очі в очі, за чашечкою чаю чи кави, у затишній вчительській кімнаті".
Очільниці закладу доводиться тримати такий же онлайн-контакт із батьками учнів та учениць. У дистанційному форматі вони проговорювати всі проблеми, які виникають у ході навчального процесу. Директорка сконтактовує їх із класними керівниками їхніх дітей.
Наразі в закладі навчається 139 дітей, половина з них – за кордоном. Усі вони ходять на заняття в тамтешні школи, а уроки в рідному закладі відвідують онлайн у другу зміну. Однак дітям це не заважає демонструвати гідні результати в себе на Батьківщині.
"За підсумками минулого навчального року в нас було 13 похвальних листів, 3 свідоцтва з відзнакою за 9 клас, одна золота медалістка. Не збираємося зменшувати успішність і в поточному", – запевняє освітянка.
Фото: З особистого архіву Інни Яківни Жижченко
Для відображення діяльності ліцею та організації позакласної роботи заклад використовує платформу Фейсбук.
"Сайти, на нашій території, на жаль, не працюють. Тому в соцмережах ми проводимо конкурси, інформуємо громадськість про свою діяльність", – ділиться досвідом Інна Жижченко.
"Проводимо додаткову роботу з поширення медіаграмотності. Особливо актуальною темою для нас є небезпека в інтернеті. Вчителі займаються самоосвітою, слухають тренінги, поглиблюють свої знання. Були історії, коли батькам на меседжери приходили повідомлення, що їхня дитина зарахована до якоїсь там онлайн-школи, звісно за цим йшли повідомлення про оплату. Коли одна мама зателефонувала мені із цього приводу, я пояснила, що без відома батьків наш ліцей нікого нікуди перевести не може, і це добре, що вона зателефонувала й поцікавилась. Ми розповсюдили попередження про шахраїв у всіх батьківських групах".
Підіймають вчителі і вчительки на уроках і питання гендерної рівності, однак робити це системно в умовах дистанційної освіти дуже складно.
Інна Яківна зізнається, що морально важко пережила окупацію. Спочатку – нерозуміння ситуації, потім – чутки про впровадження в ліцеї російської програми для навчання. Літня відпустка 2022 року промайнула в "очікуванні" непроханих гостей через свою проукраїнську позицію. Вчителька вважає, що тільки завдяки тому, що знайшлася "колежанка", яка погодилася викладати математику в окупованому ліцеї, їй вдалося уникнути візиту "нової влади" та евакуюватися зі всією родиною.
"В умовах дистанційної роботи дійсно доводиться працювати 24/7. Я сама з тих, про кого кажуть "трудоголік", і моїм рідним доводиться інколи зупиняти мене. Відповідальність бере верх в усьому, і я готова працювати цілодобово, але, тим не менш, я розумію, що дійсно треба дозволяти собі відпочинок. І прогулянка – це найменше, що треба робити щодня, хоча б одну годину на добу. І не просто сидіти на лавці біля під’їзду, а ходити вулицями, милуватися синім небом, квітниками", — каже Інна Жижченко.
Фото: З особистого архіву Інни Яківни Жижченко
"Я взагалі закохана в троянди. У власному дворі я вирощувала 42 трояндові кущі. Можливо, це буде звучати дивно, але коли стало зрозумію, що Кислівка розбита вщент, зруйновані всі будівлі й туди немає вороття, я плакала не стільки через втрату майна і зруйноване життя, я плакала за своїми трояндами. Зараз на орендованій квартирі мені дуже не вистачає роботи на землі. І якщо є найменша можливість виконувати улюблену справу – чи то вишивати, чи садити квіти, чи в’язати, то треба обов’язково дозволити собі зайнятися тією роботою, яка приносить задоволення. Важливо бути не тільки вчителькою і директоркою, а бути людиною, бути жінкою".
Інна Жижченко черпає натхнення від спілкування з онуками.
"Коли відчуваю, що все, не витримую, я їду до онуків. Перебування поряд із ними відволікає мене від тривожних думок, я забуваю про обстріли, втрати, навіть за уроки забуваю і у такі хвилини розумію, що крім учительської та директорської роботи є ще особисте життя, яке не можна перекреслювати якоюсь своєю надвідповідальністю".
Освітянка радить колегам і колежанкам не жити весь час тільки поганими думками про те, що вони чогось не встигли зробити, а відволікатися і робити щось приємне особисто для себе. Особливо це актуально у важкі та скрутні часи.
Ольга ПОЛАВЕЦЬ
Матеріал створено в партнерстві з Волинським прес-клубом.
Слідкуйте за нами в Facebook!
Там ми розказуємо про все, чим живе наше місто і район!
