Про Ольгу Морозову, жительку Зеленого Гаю Великобурлуцької громади, кожна людина в селі зможе сказати шанобливе слово. Їй підвладна будь-яка робота. Свого часу вона керувала трактором у полі, могла впоратися із биком, обійти в зимовій риболовлі завзятих "тихих" мисливців.
Хоча пані Ольга вже кілька років на заслуженому відпочинку, постійно в клопотах. Нині в селі молоді небагато. Залишилися здебільшого люди старшого віку, тож і допомагає їм.
Для Ольги Морозової не існує роботи "жіночої" чи "чоловічої", усі справи по господарству може зробити сама. У її арсеналі – всі інструменти для роботи: електродриль, шуруповерт, молоток, сокира, тощо. Вправно може полагодити в будинку самотньої сусідки водопровід, який прихопило морозом, відремонтувати меблі, прочистити димохід, нарубати дров, налаштувати телевізор, допомогти розвантажити збіжжя чи влітку бензокосаркою скосити траву на сіно, доглянути корів на пасовищі…
"Рух — це життя! Такий девіз, — наголошує пані Ольга. — Допомагаю всім, хто звертається. Мої двері відкриті і вдень, і вночі. Піти людині назустріч — для мене радість. Значить, не марно прожила день".
Навіть під час нашої розмови добродійка прямувала до сусідки, яка взимку зламала руку, тож без сторонньої підтримки їй наразі обійтися важко. Свої особисті справи Ольга залишає для ночі, щоб розрадити самотність, яка холодно підстерігає її вдома. За два роки війни із життя пішли сестри, хто через хворобу, а хто за віком. Тихо відійшов у засвіти й чоловік Анатолій, з яким прожили в пошані та любові 35 щасливих років. Щоб не поглинала тиша, жінка вільний час проводить у соціальній мережі Фейсбук, додає людям позитиву своїми публікаціями. Вона ділиться своїми буденними справами, дає рецепти й майстер-класи з приготування страв, створює вітальні листівки, колажі, відео-ролики для іменинників. У такий спосіб шукає для себе цікаве заняття, а іншим дарує тепло, підтримує віру, запалює надію.
"Створюю групи за вподобаннями. Кожного з друзів, а їх чимало, хочеться підтримати добрим словом,– каже пані Ольга. — Всім зараз нелегко. До спільної біди багато хто і свою має. Але ж треба триматися — життя триває".
Заняття, які прийнято вважати "жіночими", не цікаві Ользі Мороз. Пригадує, що в дитинстві матуся намагалася її навчити вишивати, але на травмованій руці не слухалися пальці та й терпіння не вистачало. Відтак рукоділля поступилося більш значущим для неї умінням. Ось весняна пора додасть клопоту на подвір’ї. Треба буде й огорожу замінити, бо вітер за негоди пошкодив шифер, і городам у полі та біля будинку лад дати. Тож знову роботою проганятиме від себе смуток. Зараз, наголошує, одна біда на всіх, а так — аби здоров’я не підводило. Хоч і натякає, що нині воно вже не те, але все ж легко ще піднімає мішок зерна, а якщо треба, то і з поросям, яке досягло потрібної ваги, упорається.
Сильна і витривала, Ольга Морозова, буває, стикається із несправедливістю і жорстокістю світу. Але щодня, поводитися в ньому гідно. Не здається, рухається далі, долає труднощі і відстоює свої цінності. Її порада для натхнення проста: робити добро потрібно щодня, допомагати тим, хто потребує допомоги, тоді життя має значення.
Людмила Склярова
Матеріал створено за сприяння Волинського прес-клубу.
Слідкуйте за нами в Facebook!
Там ми розказуємо про все, чим живе наше місто і район!
