Евакуація, борги і, здавалося, безвихідь… Однак Валентина Нечволод не звикла відступати перед труднощами. Тому й жіночий простір отримав назву «Незалежна». Його відкриттю передувало 2-місячне навчання, початок підприємницької діяльності, закупівля обладнання, кошти для якого підприємиця-початківець одержала за грантовим проєктом.
Досвід із мирного життя
Жителька Куп’янська Валентина Нечволод усе своє життя займалася улюбленою швейною справою. Працювала як наймана особа, шила для дітей та знайомих. Перед самісінькою війною придбала швейну машинку, про яку довго мріяла. Думала, що відкриє ФОП та буде шити постільну білизну.
Фото: Купʼянськ.City
Згадує, що тоді вагалася, не розуміла, чи впорається з власним бізнесом самостійно. Однак повномасштабне вторгненняпринесло нові страхи, адже нестандартні рішення довелося ухвалювати майже щодня. Де під наглядом російських військових знайти зв’язок із донькою, яка залишилась у Києві, як евакуювати 14-річного сина з окупованої на підконтрольну Україні територію, чим дістатися в село до хворої мами, як придбати ліки та продукти для неї — ці думки не покидали жінку довгі місяці окупації.
Тому, евакуювавшись із небезпечного Куп’янська до відносно безпечного Харкова, вирішила скористатися можливістю для ВПО та пройти двохмісячні курси за програмою "Право на бізнес". Говорить, що навчання було цікавим і корисним, адже досвідчені ментори викладали всі аспекти підприємницької діяльності: відкриття власної справи, податкова політика, кадрові питання, бухгалтерський облік.
Для відкриття власної справи жінка вирішила залучити кошти грантодавців
На випускному екзамені пані Валентина презентувала свій бізнес-проєкт "Незалежна".
Жіночий простір "Незалежна"Фото: З архіву Ваентини Нечволод
Говорить, що в рідному місті вже мала досвід впровадження соціальних проєктів розвитку, або, так званих проєктів участі. За одним із них, було зроблено ремонт частини поверху в приміщенні гуртожитку, де проживала Валентина з дітьми, за іншим скейт-майданчик у дворі. Документальний супровід ідей робила донька, а Валентині, як виконавиці, доводилося залучати спонсорів для співфінансування витрат, працювати з підрядниками.
Через те, що частина коштів на реалізацію проєктів йшла з міського чи обласного бюджетів, всі ідеї мали бути погоджені з депутатами міської ради. У проєкті ж створення жіночого простору вся відповідальність покладається на підприємицю, бо це вже власна справа.
То ж, як і в довоєнні часи, Валентина Нечволод звернулася за допомогою в оформленні ідеї до своєї доньки. Захищала ж проєкт самостійно і, була вражена професійністю приймальної комісії.
"Ментори уважно аналізували кожну деталь проєкту, навіть, запитали, чому я планую придбати розпошивалку та оверлок, а в переліку немає прямострочної швейної машини", — згадує випускниця курсу.
"Вона вже придбана і стоїть у Куп’янську, але я її вивезу і використовуватиму в роботі",- запевнила пані Валентина.
Фото: Валентина Нечволод
І поїхала до рідного міста, що невпізнанно змінилося від обстрілів. Таксист, якого винайняла, щоб довезти машинку з Проспекту Конституції до автовокзалу, а це лише півтора кілометри, здивувався такому вантажу і взяв 200 гривень, як за роботу в небезпечних умовах. 220 гривень за таксі жінка сплатила й у Харкові, але вже за перевезення на відстань більше 10 кілометрів. Для себе зрозуміла, там небезпека, а тут конкуренція.
Жіночий простір потребував розширення
Зважаючи на нестабільні часи та конкуренцію у великому місті, Валентина Іванівна вирішила й у своєму проєкті не обмежуватися лише послугами швейної майстерні. Так виникла ідея з організацією жіночого простору, де крім швачки та закрійниці, будуть працювати майстри манікюру і педикюру, перукарі, вихователі для дітей дошкільного віку.
Жіночий простірФото: Купʼянськ.City
"Порадившись із донькою, розширили спектр послуг у жіночому просторі. Адже, якщо попитом не користуватиметься одна послуга, то дохід можна буде отримати від інших", — розповідає підприємиця.
Таким чином, одержавши перший транш грошей у проєкті "Право на бізнес" жінка закупила техніку для надання текстильних послуг.
"Цей вид нашої діяльності ми розраховували більше для ВПО. Адже в більшості з нас не було можливості забрати з дому весь свій одяг — хапали найнеобхідніше. Але змінюються пори року, доводиться користуватися одягом, який постачають волонтери, і потреба підігнати виріб до потрібного розміру виникає досить часто, — констатує свій вибір майстриня. — Жінки хочуть бути красивими, тому зайшовши до швейної майстерні, у нас вони зможуть змінити зачіску, зробити манікюр чи педикюр і забезпечити дозвілля своїй дитині".
Від редакції додам, що відвідавши жіночий простір, у клієнток ще й настрій покращується, адже фотосесія на фоні банера "Незалежна" додає впевненості.
Для простору потрібна "Власна справа" й майстрині
На організацію інших послуг також були потрібні кошти, і Валентина Нечволод звернула увагу на державну програму "Власна справа". Написавши проєкт, стала переможницею і очікує фінансування, щоб організувати робочі місця в салоні краси.
А між тим, жіночий простір "Незалежна" функціонує вже місяць, адже його офіційне відкриття відбулося 19 грудня 2023 року. У команді з Валентиною працюють перукарки-стажерки та манікюрниця. Майже всі колежанки також переселенки. Стверджують, що складні часи вимагають змін.
Колектив "Незалежної"Фото: Купʼянськ.City
Ольга Лазурко, працювала на Сєвєродонецькому "Азоті". Разом із колективом підприємства та рідними виїхала спочатку в Черкаси. Майже півтора роки жили там, у санаторії, де жінка освоїла професію офіціантки.
"Ніколи не думала, що буду працювати в їдальні, адже за основною своєю професією я хімік-органік. Але довелося приймати зміни… Коли переїхали в Харків, пішла навчатися на перукаря. Курси організовані державною службою зайнятості. Звернулася до центру й обрала перукарську справу — освоїти цю професію хотіла ще до війни", — розповідає перукарка-стажерка.
Перукарка-стажерка ОльгаФото: Купʼянськ.City
Її колежанка, Марія Селігей, переселенка з Ізюмського району. Має стаж роботи бухгалтером у сільському господарстві. Однак через обстріли та замінування полів підприємство припинило свою діяльність, і пані Марія також вирішила стати перукаркою.
Перукарка-стажерка МаріяФото: Валентина Нечволод
На курсах жінки познайомилися і з Вікторією Дубовцевою. У рідному Первомайську жінка працювала швачкою. Є в колективі і харків’янка Яна Коган. Усі вони навчалися в одній групі з перукарського мистецтва в центрі зайнятості. Там же побачили й оголошення про набір на роботу від ФОП Нечволод.
Перукарка з Харкова Яна Фото: Купʼянськ.City
Є в колективі й землячка, манікюрниця Анастасія Парнішвілі. Вона вже рік як виїхала з Кіндрашівки і, зупинившись у Харкові, продовжувала займатися нігтьовим сервісом. Познайомившись із Валентиною Нечволод, погодилася працювати в новому салоні.
Манікюрниця АнастасіяФото: Валентина Нечволод
Разом жінки готували і відкриття жіночого простору "Незалежна". В очікуванні постійних клієнтів жінки не витрачають час задарма. Валентина Іванівна організувала для перукарок стажування у гуртожитку, де проживають переселенці з Куп’янщини.
"Вирішили йти до клієнтів самі, адже в ХАБі для ВПО перебуває більшість людей пенсійного віку. Їм важко пересуватися вулицями, бо на дворі зима, холод, ожеледиця. Тож жінки залюбки довірили свої зачіски майстриням-перукаркам", — говорить про свій досвід підприємиця.
Напередодні Нового року в жіночому просторі влаштували й майстер-клас із розпису пряників для дошкільнят та учнів молодшого шкільного віку. Спочатку діти послухали казки від виховательки, а потім цукровими фарбами розмалювали печених ведмедиків. Смачний сюрприз отримав і першокласник, переселенець із села Подоли Данііл. Він із мамою Тетяною зайшов підстригтися. Залишився задоволений і зачіскою, і своєю роботою з розмальовування пряника.
Треба жити й підіймати Україну: для дітей і заради дітей
У розмові з підприємницею-ВПО зупиняємось на проблемах, які їй доводиться вирішувати, організувавши бізнес у новій громаді.
"Я відчула проблему в підборі кадрів. Думала допоможу з роботою для внутрішньо-переміщених осіб, але не всі погоджуються. Люди розраховують повертатися додому, а тому більшість не хоче працевлаштовуватися офіційно", — говорить підприємиця.
Інша проблема, яка стала викликом для пані Валентини — це дуже довгий час очікування фінансування за державною програмою "Власний бізнес". Після повідомлення їй позитивного рішення, підприємиця вже понад місяць очікує фінансування, а планувала ж докупити необхідне обладнання ще за акційними цінами. На думку ФОП-початківця, зависокі розцінки за проведення платежів встановив і Ощадбанк, який обслуговує державну програму.
"Не організувавши робочі місця, я не можу брати на роботу людей. А час іде, і гроші треба повертати в бюджет у вигляді податків", — зауважує власниця простору "Незалежна".
За державною програмою "Власна справа" підприємиця зобов’язалася офіційно працевлаштувати двох найманих осіб. Однак розраховує, що з таким спектром послуг зможе укласти трудові угоди з більшою кількістю працівників.
"Треба жити. Життя продовжується і нам треба підіймати нашу країну", — впевнена Валентина Нечволод.
Фото: З особистого архіву Валентини
Ольга Полтавець
Юлія Полтавець
Матеріал створено за підтримки ГО "Інтерньюз-Україна"
Слідкуйте за нами в Facebook!
Там ми розказуємо про все, чим живе наше місто і район!
