З початку повномасштабного вторгнення з Куп’янського району виїхало понад 100 тисяч осіб. У кожного був свій шлях евакуації і, на жаль, не завжди безпечний. Не всі, хто виїздив з окупації, могли розраховувати на допомогу волонтерів. Ми ж зібрали історії земляків, які виїхали у відносно безпечні громади вже після деокупації. Як цьому сприяла робота Координаційного гуманітарного центру розповідаємо у матеріалі.
Дорогу з дому кожен обирав сам
За інформацією Куп’янської районної військової адміністрації, станом на початок 2024 року в громадах Куп’янщини залишається майже 37 тисяч осіб. Жити під прицільним вогнем ворога людей спонукає страх покинути без нагляду майно, нажите роками, та ворожий наратив "Никто нигде никому не нужен".
Дійсно тим, хто має свою мету і впевнено рухається до неї, адаптуватися в нових громадах значно легше. Вони з перших днів окупації ухвалювали рішення щодо евакуації, їхали світ за очі на власному транспорті, долаючи десятки кордонів з іншими державами, і, обравши відносно безпечний населений пункт, зупинялися, шукали роботу, проходили навчання і сприймали зміни, якими б болючими вони не були.
Наступна хвиля евакуації розпочалася вже в травні 2022 року, коли з’явилася можливість виїхати з Куп’янщини через Печенізьку дамбу. Та й на цьому шляху були перешкоди. По-перше, висока ціна за таксі до Печеніг, а по-друге, довгий шлях через дамбу, який треба було здолати пішки. Із жахом згадує свою евакуацію переселенка з Куп’янська Оксана.
Евакуація з окупованих територій Харківської області влітку 2022 рокуФото: t.me/synegubov
"Йшли дамбою. Розпечений асфальт обпікав ноги, навіть через взуття. Сонце палило нестерпно. Діти постійно запитували, коли ми прийдемо, бо зовсім поблизу безперервно лунали вибухи. Однак страху не було. Здалося, що ліміт безпорадності вичерпався на російських блок-постах при перевірці документів. Найбільше боялася, щоб окупанти не повернули нас додому, адже чоловік служить у ЗСУ".
З української сторони людей зустрічали волонтери. І це був перший досвід співпраці волонтерських організацій із владою. За даними Харківської обласної військової адміністрації (ХОДА), через Печеніги вдалося евакуювати близько 16 тисяч осіб. Однак, серед евакуйованих було дуже мало людей з інвалідністю, осіб похилого віку. Більшість куп’ян із числа соціально-незахищених верств не зважувалася на такий довгий і складний шлях.
Евакуація з окупованих територій Харківської області влітку 2022 рокуФото: t.me/synegubov
Об’єднання волонтерських зусиль у координаційному центрі
На допомогу з евакуацією вразливих груп населення спрямована робота Координаційного гуманітарного центру (КГЦ), який був створений у вересні 2022 року, відразу після деокупації більшої частини території Харківської області, у тому числі населених пунктів Куп’янського району. За весь час його роботи тут об’єднувалися для допомоги людям більше ніж 50 волонтерських організацій. Наразі 20 з них працюють над евакуацією населення з небезпечних територій.
Особливостями роботи центру поділився керівник відділу евакуації Олег Іванов. Чоловік спочатку був координатором ВПО, а до евакуації людей долучився вже під час оголошення примусової евакуації родин із дітьми в Курилівській, Петропавлівській та Куп’янській громадах у серпні минулого року. Говорить, що основним завданням КГЦ є координація роботи волонтерських організацій шляхом збору інформації від фондів.
"Це допомагає нам ефективно розподіляти ресурс на евакуацію, а також уникати дублювання заявок", — зазначає Олег Іванов.
За його інформацією, за 10 місяців 2023 року з Куп’янщини було організовано евакуацію для 2921 людини. Від однієї до п’яти заявок на добу продовжує надходити від громадян Куп’янського району. Таким чином, наразі за день волонтери евакуйовують до 10 куп’янчан.
Керівник відділу евакуації розповідає алгоритм виїзду з небезпечних територій:
"Для того, щоб евакуюватись у відносно безпечне місце, треба зателефонувати на безкоштовну гарячу лінію за номером 0 800 33 92 91. Люди, що бажають виїхати з небезпечних населених пунктів, можуть цілодобово звертатися до нас із запитом на евакуацію та залишати заявки", — розповідає Олег Іванов.
Телефон "гарячої лінії" для евакуаціїФото: t.me/kharkivoda
"Далі волонтери забирають людину за адресою її проживання і везуть через пункти перевірки документів до центру реєстрації евакуйованих осіб. Там евакуйовані отримують усю необхідну допомогу, а також поселення, за потреби, у безкоштовному житлі від держави. Якщо людина їде до рідних або вже має місце проживання у Харкові, то з пункту реєстрації її відвозять за вказаною адресою на території обласного центру".
Поселенням людей займається Департамент соціального захисту населення ХОВА, а гуманітарне забезпечення та допомогу з оформленням документів евакуйовані особи отримують від волонтерів на пункті реєстрації. Як тимчасове безоплатне житло внутрішньо-переміщеним особам пропонують кімнати в гуртожитках харківських вузів, де вони можуть звертатися до комендантів, щоб ті сформували запит на потреби людей у місцях компактного проживання.
Одним із напрямків роботи Координаційного гуманітарного центру є інформування населення. Оповіщати людей проблематично, адже в прифронтових громадах не завжди наявний якісний телефонний зв’язок, або зовсім відсутні електроенергія та інтернет. Тож, друковані листівки з актуальною інформацією стосовно евакуації розповсюджуються в громадах представниками місцевої влади. Телефон гарячої лінії координаційного центру працює цілодобово, щоб подати заявку на евакуацію рідних могли родичі з будь-якої точки України чи закордону. На початку 2024 року в Харківській ОВА запущена система оповіщення методом СМС-розсилок. Такі повідомлення розраховані на людей поважного віку, які не мають гаджетів та інтернету.
Розсилка по евакуації від ХОВА Фото: t.me/synegubov
Олег Іванов зазначає, що основними проблемами в роботі Центру є евакуація лежачих хворих, господарів із домашніми тваринами, а також тих осіб, які втратили документи. Тому для евакуації маломобільних людей волонтери використовують спеціалізовані автівки з лежачими місцями. А от питання поселення людей із домашніми тваринами ще потребує вирішення.
Мої рідні потребують евакуації — вони маломобільні
Такі запити найчастіше приходять на гарячу лінію координаційного центру від родичів тих людей, які залишаються в прифронтових громадах. Евакуацію з Куп’янська 84-річного лежачого дідуся з його дружиною організувала їхня онука Галина, яка проживає в Києві. Жінка зізнається, що найскладнішим у цьому було вмовити стареньких на виїзд. Після її дзвінка на гарячу лінію координаційного центру за їхньою адресою виїхали волонтери.
Евакуація населенняФото: Єдиний координаційний гуманітарний центр
Евакуаційна бригада встановила, що у квартирі перебуває двоє маломобільних пенсіонерів. Волонтери з’ясували, що раніше їм допомагала сусідка, яка і тримала зв’язок із їхніми рідними. Та жінка змушена була виїхати, тож старенькі залишилися сам на сам зі своїми проблемами.
Наступного дня їх евакуювали на спецавтомобілі й доставили до родичів. У дорозі людей супроводжували парамедики.
Евакуація маломобільного населення Фото: Єдиний координаційний гуманітарний центр
"Дуже зраділа, що після деокупації міста Купʼянськ у нас зʼявилась змога забрати своїх рідних з-під постійних обстрілів", — згадує пані Галина.
"Завдяки зверненню на гарячу лінію, що почала працювати в Харківській області — у мене зʼявилася можливість дізнатися, чи живі дідусь із дружиною. Після отримання інформації мені допомогли з евакуацією рідних у Камʼянець-Подільський. Так сталося, що дідусь уже помер. Але він помер своєю смертю, а не від руських ракет".
Евакуацію 54-річної Ольги Михайлівни також організувала донька, яка перебуває за кордоном. У січні 2024 року помер чоловік, і жінка залишилася сама. Вона й раніше переміщувалась лише по будинку, але через втрату близької людини, відсутність медичної допомоги та постійні стреси взагалі не змогла жити без сторонньої допомоги.
"Евакуація цієї жінки це гарний приклад взаємодії між волонтерськими організаціями. Запит прийшов на гарячу лінію КГЦ, а наш евакуаційний екіпаж здійснив вивіз жінки із небезпечного місця. Зараз пані Ольга перебуває в шелтері "Без меж", — повідомила представниця команди "Волонтер-68" Галина Харламова на своїй фейсбук сторінці.
"Згідно з внутрішнім протоколом нашої організації, напередодні евакуаційної місії ми розмовляємо або з людиною безпосередньо, або з тими особами, що знаходяться поряд. Це важливо для уточнення всіх аспектів — від ваги і стану людини до поверху та шляхів доїзду до будівлі. Усе це необхідно для того, щоб точно визначити кількість членів команди в кожному конкретному випадку. Інколи людину можна донести і втрьох, а іноді й п’яти замало… Головне – здійснити вдалу евакуацію і щоб усі учасники процесу були цілі".
Покинула дім заради сина
Жителька села Подоли Тетяна виїхала з небезпечної території заради сина.
"Евакуюватися вирішили у серпні минулого року, коли почастішали ворожі обстріли, а в сусідніх громадах влада оголосила примусову евакуацію родин із дітьми", - згадує молода мама.
"Після дзвінка на гарячу лінію волонтери приїхали вже наступного дня. Вдома залишився чоловік, а ми із сином виїхали й мешкаємо в одному з гуртожитків для компактного проживання евакуйованих осіб (МКП-ред) у місті Харків".
Жінка говорить, що всім необхідним волонтери забезпечують. А для син проживання в МКП - це ще й можливість поспілкуватися з ровесниками. За часів карантину, а тепер через повномасштабне вторгнення та небезпеку, діти забули, що таке живі ігри.
"Данііл навчається дистанційно в рідному Подолянському ліцеї. Благодійники надали ще й гаджет, який син використовує для занять", - розповідає Тетяна.
Тож, хтось усвідомлено обирає евакуацію, за більшість рішення про їхній виїзд ухвалюють родичі. В усякому разі, волонтери закликають зважати на небезпеку, та скористатися можливістю вберегти своє життя.
Ольга Полтавець
Юлія Полтавець
Матеріал створено за підтримки ГО "Інтерньюз-Україна"
Слідкуйте за нами в Facebook!
Там ми розказуємо про все, чим живе наше місто і район!
