Такого правила у повсякденному житті дотримується колишня наша землячка, а нині жителька Тернополя Галина Мефодіївна Шинкарьова. Її життєва книга сповнене щасливими, цікавими і болючими моментами. У далекому 1972 році Галина разом із чоловіком Іваном Шинкарьовим за направленням приїхали до головного міста Галицького Поділля. Вона – з Шипуватого, він – із Стецьківки Великобурлуцького району. У західній частині України подружжя повсякчас працювало з людьми і для людей. Тут виросли їхні сини Валерій та Сергій. Галина Мефодіївна була депутатом чотирьох скликань, на пенсію пішла з керівної посади облдержадміністрації.
Так склалося, що у свої поважні літа вона залишилася на самоті зі своїми спогадами про найближчих людей, які відійшли у засвіти.
Повномасштабна війна росії проти України, невтішні новини про постійні обстріли східних областей країни, тієї землі, де ніби міцне коріння могутнього дуба, розрісся її родовід, змусило активну і завзяту жінку взятися до благодійної справи. Як виявилося, для того, щоб стати волонтером, не потрібен досвід чи спеціальна освіта.Треба мати лише бажання допомагати та підтримувати тих, хто цього найбільше потребує.
Галина Мефодіївна відвідала обласний департамент охорони здоров’я, проконсультувалася.
"Вистачить сили, вперед!",– відповіли жінці, на життєвих вагах якої 81 рік.
Вона натхненно почала співпрацювати із місцевою Тернопільською фармацевтичною фабрикою, керівниками медзакладів, старостами округів Великобурлуцького, Куп’янського, Вовчанського, Чугуївського районів і згідно з їхніми запитами на лікарняні препарати, клопотати про відправлення благодійної допомоги.
За словами Галини Мефодіївни вона вже зуміла відправити 10 таких об’ємних посилок з ліками. Таке відправлення нещодавно отримала амбулаторія сімейної медицини її рідного села Шипувате.
А ще вона збирає посилки для своїх родичів, які проживають у населених пунктах Харківської області, наближених до кордону з країноюагресоркою, – це м’ясні та овочеві консерви. Жінка тішиться справою, яку обрала для себе, і закликає всіх пенсіонерів, хто має можливість, долучатися до благодійництва, тим самим наближати Перемогу.
"Вірю, що прийде пора яснозора, Болі і страху не буде ніколи, Воля заясніє в розмаїтті, Україна прозвучить в усьому світі!" – ці рядки, написала Галина Мефодіївна Шинкарук, в душі якої є величезне бажання після війни відвідати свою малу батьківщину.
Людмила Склярова
Слідкуйте за нами в Facebook!
Там ми розказуємо про все, чим живе наше місто і район!
