Зважаючи на безпекову ситуацію в Курилівській громаді освітній процес розпочинається дистанційно. Та педагоги готуються до нього не менш відповідально. Зокрема, в Лісностінківському ліцеї діти вже отримали підручники. Оптимізму сповнені педагоги — якщо вдалося відпрацювати в ущільненому темпі 2022–2023 навчальний рік за чотири місяці, то в новому 2023–2024 вони планують викладати взагалі за двома форматами.

Власний досвід та пережиті події навчили директорку Лісностінківського ліцею Ларису Фесенко зважати, на умови, у яких доводиться працювати у воєнний час.

"Ой, та не те що неспокійно… Дуже гучно… Ми ж тут поряд із Боровою, а через річку Кругляківка, яка щодня потерпає від обстрілів. Тут дуже близько все, дуже чутно все… Але тримаємося — люди з лівобережжя перебралися до нас, бачу що й дітки є в тих родинах — планую і їх долучити до навчання", — коментує поточну ситуацію очільниця навчального закладу.

Починаючи із жовтня минулого року збирала дітей по всій окрузі

Минулий навчальний рік Ларисі Фесенко довелося зустрічати в російській в’язниці. За її проукраїнську позицію окупанти утримували жінку в підвалі 45 діб. Після деокупації Куп’янська, і її села Лісна Стінка у вересні 2022 року, Лариса Володимирівна потрапила додому і у першу чергу звернула увагу на те, що на території, яку раніше обслуговував її ліцей було чимало дітей. На той час у селах вже з’являвся зв’язок і інтернет, і в соціальних мережах вона бачила, що учні й учениці зовсім не залучені до навчання.

Відновити освітній процес у місцевому ліцеї було важко, тому що в громаді на той час ще не сформували українську військову адміністрацію. Не був призначений і очільник громади. То ж директорка почала звертатися в усі інстанції вищого рівня — писала до районної адміністрації, обласного департаменту освіти, ВРУ з тим, що треба працювати з дітьми, навчати їх, відволікати від важкої воєнної дійсності.

Майже самотужки директорці довелося відновлювати учнівський колектив.

Учні та учениці Лісностінківського ліцеюУчні та учениці Лісностінківського ліцеюФото: Лариса Фесенко

"Спілкувалася з батьками у своєму селі, поїхала в сусіднє Сенькове — провела батьківські збори",- згадує Лариса Фесенко. — Мені не радили цього робити, говорили, та підождіть, та ось бої йдуть, та люди бояться. Але ж там залишалося на території понад 20 дітей, я бачила, що вони сидять вдома й нічим не зайняті. Звичайно, що навчатися їм було ніде, школа в селі розбита. Однак на моє запрошення прийшли майже всі батьки з тих родин, де були діти шкільного віку. Більшість із них була зацікавлена у відновленні освітнього процесу".

Виходила очільниця закладу й на ті сім’ї, що евакуювалися з громади ще на початку окупації. Всі, хто на той час ще не встиг здати документи в інші заклади, з радістю погоджувалися повернутися на навчання в рідний ліцей.

Отже, на початок нового 2023–2024 навчального року в заклад зараховано майже 100 дітей із Сенькового, Синихи, Білої та Лісної стінки. Повернулися в Лісностінківський ліцей і декілька дітей із багатодітних сімей. Є й такі учні та учениці, які навчаються із за кордону. Всі діти, що перебувають на території забезпечені гаджетами для навчання. За спільним проєктом Мінреінтеграції та UNICEF учні й учениці отримали планшети та ноутбуки.

Діти отриують планшети і ноутбуки у Лісностінківському ліцеїДіти отриують планшети і ноутбуки у Лісностінківському ліцеїФото: Лариса Фесенко

Директорка жалкує, що в минулому році їхні одинадцятикласники не встигли стати випускниками Лісностінківського ліцею через те, що освітній процес відновився із значним запізненням тільки з 1 березня. Однак цього року до 11 класу перейшло шість здобувачів освіти. Уже є і п’ять першокласників, але чекають ще на двох, які готують документи.

"У погодженні з Департаментом освіти плануємо відновити й роботу групи короткотривалого перебування, де дистанційно будемо займатися з дітьми від 3 до 6 років", — анонсує директорка.

Фото: Лариса Фесенко

"Минулого року цю групу не відкривали знову ж таки через пізній старт освітнього процесу. Цього року вже є бажаючі долучитися і до таких занять. Я вважаю, що для віддаленого села така кількість дітей у навчальному закладі є досить непоганим показником", — підсумовує Лариса Володимирівна.

На початок 2023 директорка сформувала й новий колектив

Як розповідає Лариса Фесенко не легше було підібрати і вчителів. Адже половина колективу під час окупації села, починала співпрацювати з окупантами. То ж першими, до кого зверталася, це були колежанки, які евакуювалися із села під час окупації, коли відчули погрози на свою адресу. Вчителька початкової школи Олена Сєрікова виїхала в Харків, а педагог-організатор Марина Дубінкіна зупинилися в Києві. Вони повернулися до роботи в ліцеї і допомагають директорці з листуванням та звітністю.

На території залишаються Віталій Шляхов — заступник із навчально-виховної роботи, Ольга Самотуга — вчителька хімії і біології, Галина Коновалова — вчителька початкової школи, яка викладає ще й мистецтво. Вчителька української мови й літератури — Тетяна Гунько працює з Гороховатки. Декілька годин рідної мови має в ліцеї і Валерія Сіра.

Є такі, що працювали за сумісництвом — Олександр Швиголь із Богуславської школи викладав у Лісностінківському ліцеї фізику, Тетяна Пронот із Сумської області є вчителькою математики. Частину годин математики має киянка, яка тимчасово перебуває в Польщі Олена Сліпченко. Ірина Левківська, вчителька початкових класів також із Києва. Олена Савчук викладає в Лісностінківському ліцеї інформатику, а основне місце роботи її Рожищенський ліцей.

Владислав Олійник перебуває в Краматорську, а в ліцеї він викладає фізкультуру. Вчитель активно волонтерить, і в нього часто немає ні світла, ні зв’язку. Але він знаходить інтернет — зазвичай це високі будівлі — й у такий спосіб зв’язується з дітьми і проводить їм уроки. Він читає ще й предмет "Захист України" та дуже ретельно підходить до викладання тем з мінно-вибухової небезпеки й поводження з невідомими предметами. Олена Швиголь із Гороховатки викладає англійську мову.

Колектив педагогів практично не змінився в порівнянні з минулим роком. Один тільки вчитель історії дистанційно працював із Нідерландів, і цього року в нього змінилися сімейні обставини, тож на його місце директорка прийняла в колектив молоду вчительку з Дружківки Донецької області.

Не пішли на співпрацю з окупантами два сторожа Яків Самотуга та Сергій Положенков, підсобна працівниця на кухні Валентина Ростопіра, повар Маргарита Зубенко та завгосп Наталія Белінська. Зараз для них змінені умови праці і всі вони відповідально виконують роботу молодшого персоналу.

"Колектив достойний, всі вони викладаються, вони роблять усе можливе в таких умовах. Вчителі і вчительки не просто задають завдання дистанційно, вони роблять презентації, сюжети на уроки. Люди професійно ставляться до своєї справи", — пишається колегами очільниця ліцею.

"І мені, навіть, дуже незручно було перед кожним і кожною із них, що починаючи з 1 березня ми всі працювали, як волонтери. Нам не платили заробітну плату аж до червня поточного року. І ми знову зверталися в усі інстанції, вивчали законодавчу базу, консультувалися з юристами й нарешті, виконали й цю місію", — розповідає Лариса Фесенко.

Уже в червні поточного року колектив отримав всю заборгованість із заробітної плати з березня по червень і відпускні в повному обсязі.

Незважаючи ні на які труднощі ніколи не можна опускати рук

Щодо чотирьох місяців роботи в минулому навчальному році, директорка говорить, що дійсно було дуже важко. Навчання довелося організовувати в ущільненому темпі.

Кожен вчитель і вчителька працювали над тим, щоб виділити основні теми з тих предметів, які вони викладали. Тому й на майбутнє, працюючи у воєнний час треба мати на увазі, що можуть бути екстрені моменти, які вносять корективи в освітній процес.

"Уже напередодні 1 вересня ми працюємо над тим, щоб роботу педагогів побудувати у двох форматах — ущільненому за основними темами і, як зазвичай, погодинному. І тому, зважати необхідно на всі умови воєнного часу: немає світла, або немає зв’язку, наприклад. Продумувати, як у таких моментах діяти і, як донести дітям матеріал, — ділиться досвідом очільниця Лісностінківського ліцею. — Раніше ми на це не зважали, а от тільки зараз почали цінувати те, що мали — коли є зв’язок, є світло, є мир".

Наразі дітям доводиться користуватися мобільним інтернетом, а він не скрізь якісний. Велика проблема з доступом до мережі у віддалених селах, але на допомогу приходять батьки, які приїздять та отримують завдання для дітей.

Директорка розповідає, що зараз доводиться працювати в таких умовах, коли люди психологічно знесилені, вони вже ні в що не вірять. Тому класним керівникам доводиться не тільки викладати уроки, а й тісно співпрацювати з батьками. Мати з ними постійний зв’язок, налаштовувати їх на краще, допомагати їм психологічними порадами, як себе вести, як працювати з дітьми, як контролювати роботу учнів та учениць.

Лариса Фесенко радить колегам з іншим регіонів завжди вірити в краще, налаштувати себе на позитив, і ніколи, за будь-яких умов, не опускати рук.

"Все одно, як кажуть, вихід знайдеться, аби було бажання і впевненість у тому, що все буде добре", — говорить освітянка із 40-річним досвідом.

Директорка Лісностінківського ліцею впевнена, що вони на правильному шляху, бо діти так хочуть у школу і всі вони скучили за живим спілкуванням.

Ольга Полтавець

Матеріал написаний за підтримки ГО "Інститут масової інформації, що реалізує проєкт "Підтримка активних громадян під тиском в Україні" за фінансової підтримки Європейського Союзу

Слідкуйте за нами в Facebook!

Там ми розказуємо про все, чим живе наше місто і район!

Навчання під обстрілами | Добрий вечір, ми з України #22