Гумор завжди був неодмінною складовою українського менталітету. Навіть в найтяжчі часи, в найскладніших умовах та в найскрутнішому становищі він був для українців не просто розрадою, а допомагав йому вижити і зберегти свою ідентичність. Саме тому літератори, актори, музиканти, художники, творчість яких була пов’язана з гумористичним жанром, завжди користувалися у нашого народу великим авторитетом і любов’ю. Одним з таких був і письменник-гуморист Юрій Вухналь з плеяди "розстріляного відродження", життєвий шлях якого пов’язаний і з Куп’янщиною.
Юрій Вухналь
Народився Юрій Вухналь (справжнє ім’я Іван Дмитрович Ковтун) 5 жовтня 1906 року в с. Чорнобаївка Ізюмського повіту Харківської губернії в селянській родині.
Юрій Вухналь (справжнє ім’я Іван Дмитрович Ковтун)Фото: ukrlib.com.ua
Закінчивши в 1922 році Куп'янську гімназію, 16-літнім юнаком вступив на педагогічні курси імені Г. С. Сковороди у Харкові, після яких продовжив навчання в Харківському інституті народної освіти.
Творчі роки письменника-гумориста
Ще в студентські роки в Івана Ковтуна проявився неабиякий талант письменника-гумориста. Саме тоді він, обравши собі літературний псевдонім Юрій Вухналь, написав свої перші твори, які друкувалися в газетах "Комсомолець України", "Селянин Харківщини", "Молодий більшовик". Він був членом літературних об’єднань "Плуг" і "Молодняк", які разом з такими літературними організаціями як "Гарт" і "Жовтень" наприкінці 1926 року об’єдналися у Всеукраїнську спілку пролетарських письменників (ВУСПП).
Юрій Вухналь з родиноюФото: uk.wikipedia.org
Дуже швидко Ю.Вухналь став одним із найпопулярніших українських гумористів та сатириків, якого визнали своїм колегою і шанували в колах старших письменників.
Його творчій доробок становлять наступні збірки нарисів, фейлетонів та гуморесок:
- "Червоні паростки" (1925),
- "Товариш і товаришок" (1926),
- "По злобі" (1927),
- "Початкуючий" (1928),
- "Помилка професора Кіма".
- "Гумореска",
- "Життя і діяльність Федора Гуски",
- "Крилатий рейс",
- "Одруження Гаврила Ратиці",
- "Щирий українець" (1929),
- "Люди моря" (1931).
Обкладинки книг І.Ковтуна-Ю.Вухналя "Люди моря" і "Життя та діяльність Федька Гуски"Фото: proslovo.com
Також Юрій Вухналь являється автором таких романів та повістей:
- "Яструби" (1928),
- "Азіатський аероліт",
- "Юнг-бунд" (1931).
Наприкінці 1920-х років у Харкові по вул.Червоних Письменників, 5 (нині це - вул.Культури,9) коштом кооперативу літераторів було споруджено будинок письменників "Слово" у формі літери "С" на 63 квартири.
Будинок "Слово" у місті ХарківФото: localhistory.org.ua
Житло тут отримали, зокрема, такі відомі літератори і митці як Павло Тичина, Микола Бажан, Іван Багряний, Володимир Сосюра, Андрій Головко, Наталя Забіла, Наталя Ужвій, Лесь Курбас, Остап Вишня та багато інших. Був серед них і Юрій Вухналь.
За спогадами сучасників, він за популярністю був другим після Остапа Вишні гумористом, тому у журналістських колах його називали "комсомольським Остапом Вишнею". Можливо Юрій Вухналь згодом навіть перевершив би Остапа Вишню, оскільки він знав такі секрети сміху, яких не знали інші гумористи, але попереду їх обох, як і багатьох інших видатних діячів української літератури, культури та мистецтва, в т.ч. мешканців будинку "Слово", чекав Великий сталінський терор.
Трагічна доля письменника
Станом на 1938 рік було репресовано мешканців сорока квартир "Слова" із шестдесяти трьох! Серед них і Остапа Вишню та Юрія Вухналя. І якщо Остап Вишня, відбувши 10-літню каторгу в таборах архіпелагу ГУЛАГ, все ж залишився живим, то Юрія Вухналя поглинула кривава сталінська м’ясорубка.
2 листопада 1936 року до його квартири увірвалися працівники НКВД, провели там ретельний обшук і заарештували письменника. Йому було пред'явлено стандартне на ті криваві часи звинувачення: "участь в українській націоналістичній терористичній організації, яка готувала терористичні акти проти керівників ВКП(б) і Радянського уряду".
Попри всі нелюдські катування сталінських м’ясників, він ні на численних допитах, ні в суді винним себе ні в чому не визнав. Зачитані проти нього свідчення категорично заперечив як фальшиві.
Та все ж за особистої санкції самого Сталіна Військова Колегія Верховного Суду СРСР 14 липня 1937 року засудила Ковтуна-Вухналя Івана Дмитровича до найвищої міри покарання — розстрілу з конфіскацією належного йому майна. А наступного дня 15 липня 1937 року його розстріляли.
Вже після смерті диктатора Сталіна в 1958 році у справі І.Д.Ковтуна-Вухналя було проведено додаткове розслідування, за результатами якого Військова колегія Верховного Суду СРСР 4 листопада 1958 року вирок щодо нього скасувала і справу припинила через відсутність в його діях складу злочину.
Як і багато інших безвинно убієнних комуністичним режимом, він був реабілітований посмертно.
Максим Рильський, який добре знав Юрія Вухналя, так прокоментував його реабілітацію:
"Це був здібний гуморист і автор цікавих книжок для юнацтва та дітей. Я ніколи не сумнівався, що І. Д. Ковтун чесний і відданий радянський громадянин".
Будинок розтріляного відродження
Наприкінці 1980-х років на фасаді будинку "Слово", який називали будинком розстріляного відродження, було встановлено меморіальну дошку з іменами його мешканців як тих, що жили тут, так і тих, кого звідси забрали на смерть. Є серед них імена і Остапа Вишні та Юрія Вухналя.
Памʼятна дошка, яка була зруйнованаФото: uk.wikipedia.org
Через 10 років так і невстановленими вандалами ця дошка була зірвана і розбита. Згодом була знову відновлена. 21.08.2019 року будинок "Слово" було внесено до Державного реєстру нерухомих пам’яток України.
Пямʼятка історіїФото: suspilne.media
Другу світову війну будинок пережив неушкодженим. А от під час нинішньої російсько-української війни 07.03.2022 року внаслідок ракетно-артилерійського обстрілу Харкова російськими військами він був пошкоджений.
Будинок "Слово" після 07.03.2022Фото: suspilne.media
Олександр ЗУБАР
член Національної спілки журналістів України
Слідкуйте за нами в Facebook!
Там ми розказуємо про все, чим живе наше місто і район!
