Десять місяців тісної співпраці чотирьох редакцій промайнули як мить. Ще в жовтні 2022 року "Слобідський край" об’єднав у проєкті "Залишайся живим" прифронтових медійників "Вісника Куп’янщини", "Обріїв Ізюмщини" та "Нового життя" з Близнюківщини. Командна робота розширила інформаційний простір кожної з локальних редакцій, друковане слово підтримувало земляків на деокупованих територіях а журналісти з громад, які були окуповані та потерпають від ворожих обстрілів залишилися в професії.
Після 5 місяців перебування в окупації, здавалося, що життя зупинилось. Повернути його в реальність допоміг дзвінок головної редакторки "Слобідського Краю" Лариси Гнатченко.
"Ти де і чого мовчиш?" — закарбувався в пам’яті початок співпраці.
"Тільки обов’язково треба відновити власний медіа майданчик", — говорила далі колежанка впевнені настанови, з яких було зрозуміло, що відступати вже нікуди.
Але на час розмови Куп’янськ ще окупований, із земляками немає жодного зв’язку, а про доставку друкованої пресси на територію не варто й мріяти.
Тому до старту проєкту ще залишався час, щоб разом з агенцією медійного розвитку АБО створити новий сайт та опанувати його адмінку.
Земляки-ВПО, які мали доступ до інтернет-ресурсу впізнали редакцію "Вісника Куп’янщини" і сайт почав набирати переглядів. Ми зрозуміли, наскільки кожне повідомлення зі згадкою про Куп’янськ цінне для переселенців, бо на той час на малій батьківщині вже почалася деокупація і зв’язку з родичами не було довгий час.
Відновлення роботи редакції, як офіційного медіа, дало можливість отримувати інформацію з перших вуст. Ми зверталися до керівників громад, яких на той час тільки призначила українська влада і з уривків фраз (через поганий зв’язок —ред.) писали новини.
Перші гроші, отримані в рамках проєкту дали змогу придбати техніку, яка була вкрай необхідна для роботи. Адже все, на чому ми працювали раніше, залишалося у Куп’янську, і як з’ясувалося пізніше, було розграбоване і знищене колаборантами та окупантами.
Співпраця ж з колегами з інших видань ніколи не була такою тісною, якою стала заради реалізації проєкту. Ми тримали зв’язок з Констянтином Григоренком, який повернувся в Ізюм, майже відразу після деокупації.
Разом з Іриною Воронкіною розшукували її земляка, який, за словами його родичів, міг на момент деокупації перебувати у Куп’янському психоневрологічному інтернаті. І тільки потрапивши в заклад, вже навесні 2023 року, ми дізналися історію очевидців щодо до того, яких поневірянь під час окупації зазнавали підопічні і колектив установи.
Години правок і уточнень об’єднували нас з редакторкою газети та сайту "Слобідський край" Юлією Шматченко. А відправку друкованих газет до громад ми погоджували з Анною Єрошкіною.
З Ларисою Гнатченко взагалі встановився зв’язок на психологічному рівні. Її дзвінки лунали саме тоді, коли ти сама ще не відчувала, що знаходишся на межі якихось негараздів.
"Сподіваюсь ти не збираєшся в Куп’янськ, там дуже гучно", — телефонує колежанка в той час, як ти вже у Куп’янську і фотографуєш, як ранньою весною оживає природа рідного міста.
В черговому матеріалі для проєкту ти хочеш показати землякам, які перебувають далеко від дому, що місто зранене, але живе. Пишеш про відновлення освіти, спілкуєшся із земляками на вулицях міста.
"Ти як?" — запитує редакторка відразу після новини про приліт у Куп’янський краєзнавчий музей. На той час, тільки ти знаєш, що на момент влучання ракети, поряд з будівлею перебували твої найрідніші люди і ніхто з них не відповідає на твої стривожені дзвінки.
З більш приємних моментів, запамʼяталися спір про те, хто перший отримає акредитацію від ЗСУ чи непорозуміння, що виникло зі Старовірівськими громадами.
"Чому ти написала про волонтерів зі Старовірівки? Ми вже про них розповідали…"
Приємним було з’ясувати те, що Старовірівка є і в Куп’янському і в Красноградському районі. І в одному і в другому селі місцеві жителі об’єдналися заради допомоги ЗСУ і це ще більше надихнуло розповісти про кожну громаду Куп’янського району.
Як результат виконання спільного проєкту понад сотня статей про жителів Харківської області. Зі всіма героями публікацій у нас встановилися дружні відносини, якими редакція "Вісника Куп’янщини" дуже пишається.
Інтервʼю для нового матріалуФото: Купʼянськ.City
Дякуємо за неповторні історії з життя Юлії Колкуновій, Вікторії Кручині, Олегу Гетті, Лідії Кучугурі, Вікторії Ляшенко, колективу Куп’янського ліцею № 1 та директорці закладу Галині Фефіловій, керівникам комунальних підприємств Куп’янської громади — Світлані Ананічевій, Андрію Дем’яненку та Євгену Топоркову.
Проєкт "Залишайся живим" сприяв і налагодженню співпраці з волонтерами, які вчасно доставляли наші спільні спецвипуски газети землякам до громад. Допомога ХАБу "Вокзал", Сергія Овсяннікова та Олександра Бауліна була безцінною.
Ольга Полтавець
Слідкуйте за нами в Facebook!
Там ми розказуємо про все, чим живе наше місто і район!
