В непрості часи "Вісник Куп’янщини" повертається до своїх читачів. Та ми і не маємо права не відновитись, адже редакції подали руку допомоги багато медійників та медійниць, як з Харківщини, так і зі всієї України. Вся журналістська спільнота дуже міцно об’єдналася під час воєнного стану, особлива ж увага тим регіонам, чиї читачі пережили окупацію та стійко тримають вогняні рубежі на лінії зіткнення.

Перший після деокупації спецвипуск "Вісника Куп’янщини" виходить за ініціативи та підтримки Національної спілки журналістів України. Надалі заплановано, ще два спецвипуски, але вже у співпраці з Українською Асоціацією Медіа Бізнесу.

Починали ж 2022-ий ми з райдужними перспективами. Редакції довіряли читачі, а угоди про висвітлення діяльності були укладені майже з усіма громадами Куп’янського району.

24 лютого 2022 року ми чекали черговий номер "Вісника Куп’янщини", однак до Куп’янська він так і не доїхав. В часи окупації, нас, як і всіх земляків гнітила невизначеність. Ми допомагали переселенцям з Ізюма, пекли пиріжки, працювали навіть на сільському току. І хоч повернутися в професію не було змоги, важливо було спілкуватися з земляками - відчувати те, що більшість з них з них з нетерпінням чекає на ЗСУ.

Виїхавши з окупації була спроба зайнятися й іншою діяльністю. Та дзвінок головної редакторки "Слобідського Краю" Лариси Гнатченко з запитанням "Ти де і чого мовчиш?" повернув у життя реальність. Обласна газета надала фінансову допомогу для створення контенту.

Ще за часів нашого перебування в окупації, знаходив можливість підтримувати зв’язок з редакцією головний редактор "Обріїв Ізюмщини" Констянтин Григоренко. Його дзвінки давали можливість вірити, що рано чи пізно, але Україна повернеться в Куп’янськ. Вже після деокупації Куп’янська ми познайомилися і з редакторкою "Нового життя" з Близнюків Іриною Воронкіною. Спільні пошуки одного з її земляків, надихнули на ідею створити матеріал про те, як пережив окупацію Куп’янський психоневрологічний інтернат. Разом з колегами ми продовжуємо реалізовувати проєкт, запропонований колективом "Слобідського краю" - "Залишайся живим", де пишемо історії земляків, їх відчуття від пережитого та діяльність заради перемоги.

Для публікації статей треба було мати інформаційний майданчик. Тому, разом з Агенцією медійного росту "АБО" ми створили новий сайт Куп'янськ.City Менторам медійної мережі The City також довелося змінювати своє місце проживання, а декому навіть двічі, але вони працюють онлайн майже цілодобово. І це надихає і спонукає нарощувати оберти.

Потреби в техніці нам допомогли вирішити знову ж таки колеги. Українська Асоціація Медіа Бізнесу надіслала для редакції МакБук, потужний павербанк, та засоби індивідуального захисту – бронежилет, турнікети та каску. Частину обладнання ми придбали коштом гранту "Залишайся живим".

Для відновлення морально-психологічного стану допомогли сеанси з психологами в рамках проєкту "Підтримка ментального здоров’я журналістів" від Internews Ukraine.

Разом з командою Інституту демократії імені Пилипа Орлика ми продовжуємо навчання заради покращення контенту і вдосконалення роботи ЗМІ.

Тож маємо все необхідне для роботи. Черпаємо натхнення від Вас, наші земляки. Від тих, хто:

  • зміг відмовитися від участі у російських заходах;
  • пише вірші під вибухи снарядів;
  • евакуювався і залишається щохвилини в інформаційному просторі Куп’янщини;
  • вже повернувся і відбудовує рідний край;
  • нагадує про Куп’янськ своїми перемогами на спортивних аренах;
  • опікується покинутими тваринами;
  • залишився і під обстрілами знайшов своє кохання;
  • надає людям медичну допомогу і рятує їх в нестандартних ситуаціях;
  • опікується людьми похилого віку та людьми з інвалідністю;
  • продовжує займатися сільським господарством;
  • займається волонтерством, відновлює енергетику, газопостання, комунальне господарство міста.

Ви всі для нас Герої, і ми безмежно раді бачити Вас у спільноті наших читачів. Запитуйте "Вісник Купʼянщини" у волонтерів.

Ольга Полтавець

Слідкуйте за нами в Facebook!

Там ми розказуємо про все, чим живе наше місто і район!

Ми з України #2. Ці люди надихають Україну у найскладніші часи