Денис Юрійович Жуков загинув 24 грудня 2025 року, виконуючи бойове завдання на Куп’янщині. Уродженець села Середній Бурлук Шипуватського старостинського округу Великобурлуцької громади служив у поліцейському взводі № 1 роти № 4 батальйону поліції особливого призначення (стрілецький) ГУНП у Харківській області.
Про загибель Захисника повідомила поліція Харківщини.
"Денис Жуков проходив службу в Збройних Силах України та підрозділах Головного управління Національної поліції в Харківській області. Він був на найгарячіших напрямках Донеччини, Сумщини, Харківщини. Сумлінно й відповідально виконував покладені на нього обов’язки. Був справжнім патріотом, прикладом мужності й сили духу. Ним захоплювалися та його щиро поважали бойові побратими", — йшлося в офіційному повідомленні.
Ще з дитинства Денис цікавився військовою справою: колекціонував іграшкову зброю, бережно до неї ставився. З роками це захоплення переросло у свідомий вибір життєвого шляху. Його притягував холод металу, точність і відповідальність. Мисливство стало його вподобанням, а служіння державі — покликанням.
Півтора року Денис віддав строковій службі в складі Міністерства внутрішніх справ. Планував працювати в патрульно-постовій службі МВС Харкова, однак події змінили життя. Через два місяці після повернення додому він був мобілізований у зв’язку з розгортанням російської агресії на сході України.
24 квітня 2014 року розпочався його бойовий шлях.
Бойове хрещення Денис Жуков пройшов у складі Харківського прикордонного загону, де служив за контрактом півтора року. Згодом його характер і витримка гартувалися у 92-й окремій механізованій бригаді. Постійно — "на нулі": Мар’їнка, Авдіївка, Красногорівка… Війна не давала перепочинку, і він не шукав його сам.
Почесна відзнака "Учасник бойових дій", медаль "За оборону рідної держави", пам’ятний нагрудний знак "92 окрема механізована бригада" стали свідченням його відваги й незламної мотивації — захищати своє.
Після завершення контракту в листопаді 2021 року Денис, військовослужбовець ЗСУ, учасник АТО та ССО, продовжив службу в Національній поліції — у батальйоні конвойної служби. Повномасштабна війна застала його вдома, у Середньому Бурлуку. Через зраду місцевих колаборантів Денис разом зі старшим братом опинився у ворожих катівнях Вовчанського агрегатного заводу. У полоні брати провели 43 дні.
Після деокупації, навесні 2023 року, Денис знову став у стрій. А вже за пів року перевівся до батальйону поліції особливого призначення "Стрілецький" ГУНП у Харківській області. Брав участь у бойових діях на Курському та Сумському напрямках.
Він постійно навчався, цікавився тактикою, ділився знаннями з побратимами й безперервно тренувався. За особисту мужність, героїзм та відвагу 7 серпня 2025 року капрал Денис Жуков був удостоєний однієї з найвищих державних нагород — відзнаки "Золотий Хрест" від Головнокомандувача Збройних Сил України Олександра Сирського за участь у боях під Торецьком.
Сержант поліції Денис Жуков брав участь у зачистці Куп’янська від ворожих сил. Його життєвим принципом було одне слово — "Вперед!". Батькам, яких любив і поважав, говорив: "У мене там хлопці. Я вдома сидіти не буду. Як я їм в очі дивитимусь?"
Війна стала його справою. Він не міг інакше. У кожному підрозділі Дениса поважали за надійність, прогресивний підхід, людяність, чуйність і хоробрість. Для побратимів він був справжнім прикладом у всьому.
19 грудня 2025 року Денис заступив на бойову зміну. Він ініціював і допомагав у евакуації цивільного із Куп’янська. Увечері 24 грудня разом із побратимом потрапив під ворожий артилерійський обстріл. Як завжди,насамперед думав про інших: надав першу медичну допомогу, наклав турнікет, намагався вивезти пораненого, а сам загинув. Тіло Героя вдалося евакуювати з поля бою лише 26 грудня.
У січні 2026 року Денис мав отримати диплом про закінчення вишу й поповнити ряди КОРДу — спецпідрозділу найвищого рівня, служити в якому вважав для себе великою честю.
Чин похорону 31-річного сержанта поліції Дениса Жукова відбувся 29 грудня 2025 року в Харкові, на Алеї Слави.
"Денис прийшов до нас із самого початку створення батальйону. Він був нашим мотиватором. Мріяв потрапити до КОРДу і взяв собі позивний "Корд". Цей хлопець нічого не боявся. Ти назавжди залишишся в нашій пам’яті. Дякую тобі, Денисе", — сказав у прощальній промові командир батальйону "Стрілецький" Сергій Кононіхін.
Справу захисту рідної землі від російської навали продовжує старший брат Дениса.
Великобурлуцька селищна військова адміністрація та Великобурлуцька селищна рада висловлюють щирі співчуття рідним і близьким Захисника — мужнього воїна, вірного присязі та Україні.
Немає слів, здатних полегшити біль батьків від втрати сина. Низько схиляємо голови перед світлою пам’яттю Героя. Нехай Господь дарує родині сили пережити цю страшну втрату.
Вічна і світла пам’ять поліцейському-захиснику Денису Юрійовичу Жукову.
Він назавжди залишиться в історії громади та в серцях усіх, хто його знав і шанував.
Слідкуйте за нами в Facebook!
Там ми розказуємо про все, чим живе наше місто і район!
