Софія Онищенко — акторка, режисерка та жителька Кислівки — востаннє була в рідному селі 6 січня 2022 року. Сьогодні Кислівка, як і більшість сіл Куп’янщини, знищена російськими військовими. Але пам’ять про неї оживає на сцені. У Польщі, разом із командою незалежного українського театру GAS Софія представила чуттєву моновиставу "Кисло-солодкий" — документально-перформативну історію про людей, які втратили дім, але не втратили себе.
Прем’єра вистави відбулася 12 квітня 2025 року у Вроцлаві в рамках другого сезону Української сцени при Інституті ім. Є. Ґротовського. У театральній постанові авторки проєкту — Софія Онищенко та Дарія Богдан використовують методи devised theater та фізичного театру, аби осмислити: якою мовою може говорити театр, коли мовчить земля, і як звучить людська пам’ять, коли руйнуються домівки.
Сценарій вистави створено на основі інтерв’ю з людьми, які народилися або виросли в Кислівці, а тепер — вимушені переселен/ці/ки, розкидані світом: Чехія, Німеччина, Канада, Польща, Ірландія, Велика Британія… Їхні спогади — джерело театру. Їхній біль і світло — суть вистави.
Вистава "Кисло-солодке"Фото: Купʼянськ.City
У процесі підготовки Софія Онищенко каже про власне здивування від того, що дуже багато людей готові відкрито говорити про окупацію, про їхнє спілкування з російськими військовими, про своє ставлення до всього, що відбувалося в рідному селі під час повномасштабного вторгнення росії.
"Збирала дуже багато документальних текстів, робила інтерв’ю з кислівчанами й кислівчанками, які зараз перебувають по всьому світу, говорила зі своєю родиною. Найважливіше, що для створення будь-якої вистави треба дуже сильно зануритися в контекст і це, звісно, допомагає, але інколи буває складно. І тому я так старалась одразу чекати — ось тут я маю зробити перерву собі в інтерв’ю, тому що говорила з багатьма людьми, які пережили російську окупацію, або були тими, хто виїхали з Кислівки останніми. І дуже багатьох речей я не знала, або просто не могла дізнатися".
Софія ОнищенкоФото: З особистого архіву Софії
Театральний колектив намагався якомога повніше відтворити відчуття Кислівки. А тому сценографія виткана з різних символів: підвішені гілки, розвішана білизна, біле світло — як спогад, як сон, як казка, що зникає, коли відкриваєш очі. Акторка Софія Оніщенко проживає цю виставу як сповідь і прощання.
"У моїй пам’яті Кислівка — це дерево, що цвіте набіло. Це сон-трава, яку не можна було зривати. Це кислі яблука, вишні, воронці в Куп’янському заказнику й на гербі Кислівки…"
"За допомогою сценографії захотілося створити атмосферу спогадів, пам’яті, якогось сну, ніби щось є таке крихке, і хочеться запам’ятати його, тримати в голові як образ", - каже співрежисерка Дарія Богдан
"Кисло-солодкий" — це не лише про війну. Це про відчуття: від крайнього болю до здатності крайньо любити. Це про мить, коли світ руйнується, а люди знаходять у собі силу говорити. Про те, як мистецтво стає місцем зустрічі з тим, що втрачено, але не зникло.
Театральна діяльність допомагає Софії Онищенко закривати збори для допомоги односельцям та Захисникам, що працюють на Куп’янському напрямку. Найприємнішим же є те, що виставу "Кисло-солодкий" зможуть побачити і земляки, які залишаються у Харкові. Два театральні покази заплановані на 16 травня 2025 року.
Ольга ПОЛТАВЕЦЬ
Слідкуйте за нами в Facebook!
Там ми розказуємо про все, чим живе наше місто і район!
