Переїзд до іншої країни — це завжди виклик. Особливо, коли життя раптово змінюється через обставини, які не залежать від тебе. Так сталося і з Анною — хормейстеркою з Харківщини, яка разом із сином у лютому 2022 року вимушено переїхала до Німеччини. Після довгих місяців невизначеності вона відкрила новий сенс життя — через спів та культуру розповідати про Україну, тим самим наближаючи таку омріяну Перемогу.
Уродженка Шевченківської громади, що на Куп’янщині, Анна Коноваленко-Константінова співала з дитинства. У студентські роки, навчання в Харківському училищі культури поєднувала з активною участю у фольклорному ансамблі. Працюючі пізніше в Харківському національному педагогічному університеті імені Г. С. Сковороди, була хормейстеркою різних колективів — чоловічих, жіночих, змішаних. Діяльність пов’язана з викладацькою справою та молоддю, спонукала й саму Анну глибше пізнавати українську культуру та історичне минуле своєї нації. Уже тоді вона відчувала гордість за свій народ.
Життєві обставини склалися так, що на деякий час мисткиня відійшла від творчості. Зайнялася он-лайн продажами. Цю, не менш успішну, діяльність, як і все життя, змінила війна.
Фото: facebook.com/201188anna
Переїзд до Німеччини був непростим. Анна їхала в зовсім незнайому країну із сином, склавши найнеобхідніші речі в одну валізу та рюкзак.
"Понад п’ять місяців я не могла зрозуміти, чому опинилася тут і що маю робити далі, — згадує Анна. — Ми не готувалися, зібралися в один момент, заздалегідь не вивчали мови… і це було найскладніше. Я тільки плакала…."
Тільки із часом прийшло усвідомлення, що життя триває, і вона пішла на курси з вивчення німецької мови. Каже, що спочатку було складно, адже мова не належить до слов’янських. Але завдяки наполегливості Анна опанувала її на високому рівні, що й відкрило для неї нові можливості. Більш того, паралельно із закінченням мовного курсу отримала ще два Сертифікати. Один – на підтвердження того, що вона може викладати мистецтво дорослому населенню, а за іншим — працювати з дітьми. Здобувши в Україні освіту магістра з мистецтвознавства — викладача вокалу, Анна Коноваленко-Константінова не стала чекати підтвердження українських дипломів, бо без навчання в Німеччині це займає довгий час. Здобувши Сертифікати з проходження курсів в країні перебування, вона офіційно працевлаштувалася в приватну загальноосвітню школу.
Фото: facebook.com/201188anna
У Берліні, де спочатку зупинилася родина, Анна співпрацювала з інституту Макса Планка, була солісткою їхнього хору і єдиною українкою у творчому колективі. Разом із німецькими хорист/к/ами Анна організувала бенефіс-концерт на підтримку України.
"Я була в українській сорочці ручної роботи, з домотканого полотна, якій понад 100 років. Вона викликала зацікавленість у відвідувачів, і я розповіла, що це наша давня слобожанська вишиванка. Однак запитання "А где кокошники?" зачепило мене за живе. Тоді я зрозуміла, наскільки важливо в усвідомленні німців розділити українську та російську культуру".
Фото: facebook.com/201188anna
Прийшло розуміння, що довгий час упродовж існування союзу, у якому жили представники різних культур, колишня влада свідомо поширювала тільки російську, щоб у іноземців складалося враження, що вона головна.
"Було відчуття, що важливо розповідати німцям про українську культуру та звичаї. Треба показувати людям з інших країн, що ми окрема нація, яка має свою культуру, у нас є свій спадок, який ми мусимо демонструвати всьому світу".
Великою приємністю для Анни стало запрошення від німецької сторони взяти участь у церемонії відкриття Харківського парку, який у жовтні 2022 року був закладений у Берліні, у районі Штегліц-Целєндорф.
Фото: facebook.com/201188anna
"Я мала честь відкривати цей парк і співати там. Для мене як харків’янки це була знакова подія. Це стало моєю мотивацією, ще одним свідченням підтримки від німецького народу, який прихистив біженців з України. Більшість із нас перший час перебувала в стані ступору від подій, що відбуваються на батьківщині".
Знайти квартиру в столиці Німеччини родині було важко, тому невдовзі вони переїхали до Тюрингії. Зупинившись у місті Айзенах, Анна організувала безкоштовні заняття зіспіву для тих, хто були змушені покинути Україну через війну. До поширення національної культури за кордоном долучилися біженки/біженці з Херсона, Києва, Запоріжжя, Харкова та інших міст.
"Ми всі хотіли співати, спілкуватися, займатися тим, що нагадує рідний дім", — розповідає Анна.
Фото: facebook.com/201188anna
Так сформувався колектив "Разом", завдяки виступам якого німці відкривають для себе українську культуру як щось нове та надзвичайно емоційне.
"Глядачі кажуть, що українські пісні проникають у душу і стають зрозумілими,навіть, без перекладу, — пояснює мисткиня. Наш спів німці сприймають за своїми внутрішніми відчуттями та емоціями. Для більшого розуміння ми виконуємо українські пісні не лише рідною мовою, а й німецькою, що допомагає зацікавити місцевих жителів".
Серед представників вокалу є викладачі, які німецькою мовою розповідають, про що йдеться в українських піснях. Сама ж Анна намагається віднайти спільні зв’язки України з Німеччиною. Так, навіть для неї було відкриттям, що пісня "Їхав козак за Дунай" має свою історію в обох державах. У Німеччину текст пісні привіз із царської росії один із німецьких послів, а Людвіг Ван Бетховен поклав на неї музику. І німці роками сприймали музичний твір, як свою народну пісню. Цікавим експериментом, який прийшовся до душі німецькій публіці стало виконання пісні "Ти ж мене підманула" двома мовами — українською та німецькою.
Популярність добре знайомих усім пісень дозволяє колективу не тільки отримувати овації на громадських заходах та мітингах, а й через волонтерів збирати кошти на підтримку України.
Не стала виключенням і третя річниця з дня повномасштабного вторгнення росії в Україну. Благодійні гроші, зібрані від співу на тематичному заході, волонтери спрямували на підтримку українських захисників. Велика мета – збір на авто для оборонців. Однак не менш важлива допомога – це свічки, шкарпетки, теплий одяг, їжа. Все це відправляється на батьківщину постійно.
"24 лютого ми помолилися за Україну рідною та німецькою мовою, звісно заспівали трагічні українські пісні. Вкотре відчули неймовірну підтримку німецького народу. Німці з нами і ми щиро дякуємо їм, за те, що вони приходять подивитися, послухати, почути і це дуже й дуже важливо для нас".
Анна Коноваленко-Константінова й надалі не полишає свою мету — популяризувати українську культуру за кордоном і показувати світові багатство традицій свого народу.
Фото: facebook.com/201188anna
"Ми маємо показувати, що українці — це окрема нація зі своєю культурою та спадком. Через пісню ми розповідаємо світу, хто ми є і чому боремося", — підсумовує Анна.
Ольга ПОЛТАВЕЦЬ
Матеріал створено у партнерстві з Волинським прес-клубом.
Слідкуйте за нами в Facebook!
Там ми розказуємо про все, чим живе наше місто і район!
