Через постійні обстріли 28 листопада минулого року у Куп’янській міській громаді оголосили добровільну евакуацію. 28 лютого поточного року її зробили обов’язковою для дітей та маломобільних громадян. Хто приймає вимушених переселенців та скільки зараз людей погоджується виїхати, розповідають представники місцевої влади. Своїми історіями діляться й ті, хто прийняв для себе складне рішення евакуюватися самостійно ще під час окупації.
В Куп’янську добровільна евакуація продовжується для всіх категорій, а обов’язкова оголошена для дітей та маломобільних громадян
З листопада минулого року люди з Куп’янська виїжджали як самостійно, так і за сприяння органів місцевої, районної та обласної влади.
"Якщо не розділяти окремо обов’язкову та добровільну евакуацію, то за інформацією обласного координаційного штабу, за три з половиною місяці з Куп’янська виїхало 2088 людей, - розповідає начальник Куп’янської міської військової адміністрації Андрій Беседін. - Скільки населення евакуювалося самостійно, ми також приблизно можемо підрахувати. На момент деокупації, за даними волонтерів і правоохоронних органів, в місті залишалось близько 16 тисяч чоловік. Зараз в громаді проживає приблизно 11 тисяч мешканців. І більшість з них відмовляється евакуюватися, мотивуючи цетим, що тут житло, а там що?"
За інформацією Андрія Беседіна, наразі є домовленість з Житомирською міською радою про розселення там переселенців з Куп’янська.
"У Житомирі готові прийняти більше п’ятисот куп’янчан: 250 дітей та 250 дорослих. Вимушеним переселенцям пропонують комфортні умови проживання, триразове безкоштовне харчування та допомогу у отриманні соціальних виплат. Йдеться про розселення наших людей у пансіонатах та гуртожитках. Якщо ж бажаючих буде більше, то потребу в забезпеченні тимчасовим житлом готова задовольнити Житомирська область. Та, на жаль, на сьогодні, ми не виконуємо квоту навіть попередньої домовленості. Не зважаючи на обстріли, люди не хочуть виїжджати".
За інформацією Олега Іванова, координатора з евакуації обласного координаційногоцентру, ті куп’янчани, що погодились виїхати з рідного міста, залишати територію області не бажають. Вони зупиняються в Харкові, а до Житомира їхати відмовляються.
Інформація про обов’язкову евакуацію опрацьовується в Куп’янській військовій адміністрації кожного понеділка, середи та п’ятниці. Станом на 13 березня, за два тижні обов’язкової евакуації, з громади виїхало 25 дітей та 12 маломобільних громадян. Якщо ж брати весь час після деокупації, то послугами волонтерів для виїзду скористалося 16 людей з інвалідністю та 88 дітей. З 812 дітей, що зараз проживають в громаді по 524 є офіційні відмови. З 724 маломобільних громадян, які залишаються у місті, 140 тих, хто самостійно пересуватися не може. З них 117 вже відмовилися від евакуації.
"Ті категорії людей, які підпадають під обов’язкову евакуацію, у разі відмови, мають зафіксувати це письмово, та передати до Куп’янської міської військової адміністрації, - зазначає очільник громади. - Починаючи з березня з ними проводиться роз’яснювальна робота. Відповідальні по населеним пунктам, представники управління соціального захисту населення, працівники терцентру спілкуються з кожним жителем, що належить до вразливих верств населення, та розповідають про необхідність їхнього виїзду з небезпечних територій. Та, на жаль, отримують більше відмов, ніж позитивних рішень".
Про своє бажання виїхати треба тільки повідомити: всі інші турботи беруть на себе влада та волонтери
Викликати волонтерів для евакуації з Куп’янська можна кількома способами:
- через організацію "Допомагаємо виїхати" +380931776458;
- через організацію "Я Врятований" +380634406920;
- по лінії "Червоного хреста" (дзвонити з понеділка до п'ятниці з 10:00 до 17:00) 0800332402, +380732402402, +380673832402;
- за телефонами Куп'янської МВА (дзвонити з понеділка до суботи з 9:00 до 16:00) +380957714446, +380989407833.
Звернутися до Куп’янської міської військової адміністрації можна і особисто.
При цьому немає різниці за яким номером телефону буде зафіксовано звернення. Після деокупації Куп’янська всі замовлення збираються в обласному координаційному центрі, який і формує маршрути евакуації. Саме там визначається кількість і види транспорту, який відправляється в громади для виїзду їх жителів.
Якщо є заявки на евакуацію маломобільних громадян, то до місця призначення відправляються спеціальні автомобілі і людей вивозять у супроводі медичних працівників. Від координаторів штабу заявники отримують зворотні дзвінки, коли їм повідомляють день і приблизний час виїзду. Людей вивозять до Харкова і розселяють у гуртожитках.
Якщо ж евакуйовані мають бажання їхати до Житомира, то Харківська ОВА бронює вагон у потязі, і люди їдуть далі. Така евакуація є безкоштовною.
В сільських громадах також переважають відмови від евакуації
2 березня виконуючий повноваження начальника Куп’янської районної військової адміністрації Андрій Канашевич повідомив про прийняте рішення з проведення обов’язкової евакуації місцевого населення з 10 сіл Вільхуватської громади а також деокупованих територій Дворічанської та Петропавлівської громад. По Курилівській та Кіндрашівській громадах була оголошенаобов’язкова евакуація маломобільних груп населення і неповнолітніх дітей.
Як зазначають в місцевих адміністраціях, не дивлячись на постійні обстріли, люди в переважній більшості відмовляються виїжджати.
"Здається, що у нас почалися постійні міграції населення,- говорить начальниця Петропавлівської сільської військової адміністрації Ольга Козирєва. - Люди погоджуються виїжджати, але через декілька днів знову повертаються в села. Говорять, що треба саджати городи".
В Петропавлівській громаді залишається близько 700 чоловік з яких 38 дітей.
Не відзначається активністю і населення Курилівської громади. Військова адміністрація готова надати контакти волонтерів всім бажаючим виїхати, однак таких дуже мало.
"Всі, хто хотів евакуюватися, виїхали власним транспортом відразу після деокупації, ті ж, хто пережив вже не один місяць обстрілів, виїжджати не хочуть", - повідомили в сільській військовій адміністрації.
В одному з сіл Курилівської громади взагалі залишилося лише декілька людей. Серед них 17-річний хлопець, який проживав з бабусею. Його батько, перебуваючи в Харкові, повідомляє, що бабуся вже виїхала, а от вмовити сина на виїзд, він не може.
Ситуацію з евакуацією моніторять в Харківській обласній військовій адміністрації. На спільному з віцепрем’єр-міністеркою Іриною Верещук брифінгу голова ХОВА Олег Синєгубов зазначив:
"Якщо ми будемо розуміти, що небезпека дуже серйозна, то ми будемо разом з урядом приймати рішення щодо примусової евакуації з населених пунктів і територій, де ведуться постійні обстріли. Люди мають захотіти виїхати. І це для нас наразі основна проблема. Люди не бажають виїжджати з цих територій. Нам вдалося вивезти всіх дітей з населеного пункту Дворічна минулого тижня", — розповів голова ХОВА.
Олег Синєгубов також нагадав, що евакуація є безкоштовною, як і житло, зокрема у Харкові.
В дорогу збирали найнеобхідніше та їхали світ за очі
Впродовж року війни непросте рішення виїзду з окупації прийняло для себе близько 40 тисяч куп’янчан. Хто їхав самостійно вже на початку евакуації, а хто, дочекався звільнення, і тікав від обстрілів. Та більшість стверджують, що їхали в нікуди.
"Збиралися швидко і брали найнеобхідніше. Евакуаційний коридор через Слов’янськ працював лише 5 днів, - згадує Вікторія, що встигла з родиною виїхати з Куп’янська ще на початку окупації. - Та й думали, що виїжджаємо ми максимум на місяць і зупинимось на Західній Україні".
Зі сльозами в голосі, Вікторія розповідає як 8 квітня більше 30 приватних авто створили евакуаційну колону за автобусом, що вивозив людей з Куп’янщини в Польшу. Їхали через Борову, Святогірськ, Слов’янськ, Краматорськ. Про евакуаційний рейс дізналися в куп’янському чаті, поки ще був інтернет. Жінка згадує, як проїхавши багато російських блокпостів, вони щасливо обіймали українських військових в Святогірську. А ті, в свою чергу просили їх поспішати, попереджали про можливі обстріли. На підконтрольній території України, автівки роз’їхалися кожна в своєму напрямку.
Проїжджаючи Краматорськ, біженці побачили багато карет екстреної допомоги. В умовах відсутності інтернету, вони навіть не здогадувалися скільки жертв того дня було на залізничному вокзалі, куди влучив ворожий снаряд. Виїхавши на Західну Україну, жінки дізналися про трагедію.
Для тих, хто не встиг виїхати в березні-квітні 2022 року, шлях з Куп’янська на підконтрольну Україні територію з’явився тільки в червні, і був вкрай небезпечним. "Неформальний" виїзд через Печеніги куп’янчани долали з перешкодами і сплачували значні суми за таксі. Виїхати можна було тільки по понеділках, і при цьому вартість авто, щоб доїхати до дамби, становила більше 1000 грн. з людини.
"Важко було дізнатися подробиці евакуації, ще важче знайти таксі, адже на той час Куп’янськ вже довгий час залишався без зв’язку та інтернету,- згадує куп’янчанка Світлана. - Сусіди виїжджали і ми не знали що з ними, адже водії підвозили людей тільки до переходу, а потім поверталися. Чоловіків через перехід не пропускали, виїжджали жінки, діти, люди похилого віку та маломобільні. При цьому їм треба було пішки здолати близько трьох кілометрів".
Світлана з трьома дітьми виїжджали з Ківшарівки в липні минулого року. Жінка розповідає, що дуже хвилювалася, адже їм довелося проїхати 11 блокпостів. Російські військові перевіряли документи, телефони, запитували за чоловіка, який пішов добровольцем захищати Україну.
"Довелося говорити, що ми з ним втратили зв’язок, і можливо, тільки завдяки трьом неповнолітнім дітям, нам вдалося доїхати до дамби. Важко було під пекучим сонцем йти пішки на інший берег водосховища. Видихнула тільки тоді, коли з боку України нас зустріли волонтери і привезли до Харкова".
Ольга Полтавець
Матаріал створено за сприяння ГО " Національна асоціація медіа"
Слідкуйте за нами в Facebook!
Там ми розказуємо про все, чим живе наше місто і район!
