Немає жодної галузі народного господарства України, підприємства якої б не були знищені чи не постраждали під час ворожої окупації. На всіх деокупованих територіях майже одна і та сама картина – зруйновані або спалені будівлі та інфраструктура, розграбовані техніка, устаткування, майно, запустіння і безлюддя. Не виняток тут і підприємства лісового господарства. Державне підприємство "Куп’янський лісгосп" до самого повномасштабного вторгнення російських окупантів вважалося лідером лісової галузі Слобожанщини. Як воно пережило російську окупацію і чим живе після деокупації журналіст Олександр Зубар попросив розповісти головного лісничого цього підприємства Олександра Рибку.
- Олександре Івановичу, скільки часу Ви пропрацювали в Куп’янському лісгоспі?
З січня поточного року пішов вже тринадцятий рік, як після закінчення з відзнакою лісогосподарського факультету Харківського національного університету сільського господарства імені Докучаєва я прийшов на роботу до Куп’янського лісгоспу.
Починав свою роботу тут майстром лісу, згодом був призначений інженером з охорони і захисту лісу, завідуючим сектором охорони і захисту лісу, начальником лісогосподарського відділу, головним інженером і нарешті головним лісничим, який за своїми функціональними обов’язками є першим заступником директора лісгоспу.
Олександр РибкаФото: Олександр Зубар
За ці роки і сам лісгосп, і місто Куп’янськ стали для мене рідними. Тут я здобув свій професіональний досвід, тут я одружився, тут народилася моя донька, тут у мене багато друзів. Тому я вже вважаю себе куп’янчанином.
- Відомо, що під час російської окупації окупанти на базі Вашого підприємства створювали своє "російське" "Государственное предприятие "Купянский лесхоз". І, на жаль, знайшлися Ваші колеги, які добровільно пішли на співпрацю з ворогом і навіть обіймали керівні посади в цьому окупаційному утворенні. Вам також пропонували там якусь посаду?
Так, пропонували. Причому досить наполегливо. І щоб не стати колаборантом, або не потрапити на тортури в сумнозвісний окупаційний «підвал», мені довелося тривалий час переховуватися хоч і на окупованій території але там, де мене не знають.
Згодом з різними пригодами мені пощастило через Росію потрапити в Європу, звідти на підконтрольну територію України, а через кілька днів я дізнався, що мій Куп’янськ ЗСУ нарешті звільнили від окупантів і я повернувся туди.
Тут мені вже мої колеги запропонували знову обійняти свою посаду головного лісничого на своєму підприємстві, на що я радо погодився. А очолив лісгосп Карпенко Сергій Павлович, який в минулому кілька років вже очолював наше підприємство, добре його знає і ми також добре знаємо одне одного.
- Коли Ваш лісгосп після деокупації відновив свою роботу і чи є якісь труднощі з відновленням його повноцінної діяльності?
Діяльність лісгоспу була відновлена в жовтні минулого року. А от труднощів, щоб відновити його повноцінне функціонування, виявилося стільки, що я навіть не беруся прогнозувати коли ми зможемо вийти на доокупаційний рівень роботи.
По-перше, за період окупації на підприємстві було розграбовано і техніку, і лісогосподарський інвентар, і комп’ютерну техніку та інше майно. Багато лісів було вирубано і окупантами, і бракон’єрами, були зірвані щорічні лісокультурні компанії, тобто посадка рукотворних лісів. Збитки завдані окупацією ще остаточно не обраховані.
По-друге, багато і спеціалістів лісового господарства, і робітників роз’їхалося хто куди. Зібрати їх знову в один трудовий колектив – одна з найголовніших наших задач. Наразі ми з кожним із наших працівників встановлюємо зв’язок і вирішуємо питання про подальшу роботу.
По-третє, після себе окупанти залишили заміновані території, в т.ч. і лісових масивів і полезахисних лісонасаджень. І до їх розмінування ми не можемо наражати своїх працівників на смертельну небезпеку. А, як стверджують експерти, для розмінування лісів потрібно приблизно 10 років.
Окрім того, Куп’янщина – прифронтова територія, яка постійно перебуває під ворожими обстрілами. Через ракетні та артилерійські обстріли збільшилася кількість лісових пожеж.
За даними Міндовкілля, в період російсько-української війни постраждала майже третина лісового фонду України, а 600 тисяч гектарів лісу ще знаходяться під окупацією. Також, внаслідок обстрілів, лісових пожеж та пожеж на нафтобазах і промислових підприємствах в атмосферне повітря, яким ми всі від немовлят до людей старшого віку дихаємо, вже потрапило 46 млн тон різних хімічних забруднюючих речовин!
Фото: Facebook/Купʼянський лісгосп
Для порівняння масштабів цього забруднення – в 2021-2022 р.р. такі викиди в атмосферу становили лише 2,2 млн тон на рік.
Ну і ще багато різного роду труднощів, яких і не перелічити, але які ми будемо долати і неодмінно здолаємо. Я в цьому не сумніваюся, оскільки вже добре знаю і наш трудовий колектив, і його спроможності!
Наразі керівництво лісгоспу тимчасово перебуває у Харкові. До Куп’янська повернемося як тільки можна буде приступити до роботи, щоб заробляти кошти і на зарплату, і на податки, і на відродження підприємства, і на допомогу обороні.
- Хто з Ваших колег-лісівників в період окупації став колаборантом?
Для мене це дуже болюче питання. Адже серед підозрюваних у співпраці з ворогом є і мої однокурсники по університету, і колеги по роботі, з якими поряд я пропрацював не один рік. Я не знаю що їх спонукало до цього і чим вони керувалися. Тим більше, як я вже сказав, в період окупації я переховувався, зустрічей не тільки з колегами по роботі, а навіть із знайомими уникав, щоб не здали мене окупантам. Думаю, що слідчі органи об’єктивно розберуться з кожним з них, а суд поставить остаточну крапку.
- Відомо, що перед повномасштабним вторгненням Росії в Україну вирішувалося питання про приєднання Куп’янського лісгоспу до Чугуєво-Бабчанського. На якій стадії нині це питання і яка Ваша думка з цього приводу?
Не тільки я, а й увесь колектив нашого лісгоспу був проти такої реорганізації, жодної потреби у цьому не було і я переконаний, що економічного ефекту також не було б жодного. Тим більше, що мова йшла про приєднання більшого і потужнішого підприємства до меншого.
На щастя, цю реорганізацію згодом скасували. Наразі йде реорганізація лісогосподарських підприємств з тим, щоб всі лісгоспи структурно входили до єдиного державного підприємства "Ліси України". Як на мене, то на даний час це вірне рішення.
- Які основні задачі покладаються на ДП "Куп’янський лісгосп" та інші лісгоспи ?
Найперша і найголовніша задача державного значення – це збільшення лісистості території України. На жаль, ми до цього часу ще відносимося до малолісистих країн.
Фото: Facebook/Купʼянський лісгосп
Україна, яка за територією є найбільшою в Європі, за лісистістю, що станом на 2019 рік складає близько 17 % території, посідає лише 9-те місце в Європі. А середня лісистість території Куп’янського лісгоспу ще менша – 8,3%.
Для порівняння - лісистість деяких інших європейських країн становить:
- Білорусь – 38,6%,
- Польща- 28,8%,
- Франція-36,76%,
- Чехія-34%,
- Естонія-61%,
- Фінляндія- 72%.
То ж нам треба наздоганяти ці країни. Адже в будь-якій країні ліс – це справжнє національне багатство, значення якого для життєдіяльності людини важко переоцінити.
Це перш за все – здоров’я нації, не дарма ж його називають "легенями планети". Також він виконує водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі функції. А ще ліс – це лісоматеріали для народного господарства та населення, гриби, ягоди, лікарські рослини, він справжній дім для численних тварин, птахів, комах.
Фото: Facebook/Купʼянський лісгосп
Лісокультурні та лісовідновлювальні роботи включають в себе заготівлю лісового насіння, вирощування з нього сіянців і саджанців дерев, висаджування їх в грунт та подальший догляд за ними, поки вони не зміцніють.
Друга найважливіша задача – охорона лісів від лісових пожеж та самовільних рубок, захист від лісових хвороб та шкідників. Захист тваринного світу від браконьєрського винищення, епізоотій, підгодівля лісових тварин в зимовий період.
Ну і звичайно ж, лісозаготівельні роботи, випуск товарної лісопродукції для потреб різного роду споживачів. Тобто ті самі задачі, які наші лісівники вирішували завжди і які нам добре знайомі. Щоправда часи нині тяжкі і небезпечні, умови для роботи не надто сприятливі. Але ми, лісівники, люди працьовиті, витривалі, невибагливі, свою роботу любимо і я переконаний, що спільними зусиллями з усіма задачами справимося з честю.
Дякую Вам, Олександре Івановичу, за цікаву змістовну розповідь. І від імені колективу "Вісника Куп’янщини" бажаю Вам успіхів у цій благородній та необхідній для нашого народу діяльності і найшвидшої Перемоги!
Олександр ЗУБАР
Слідкуйте за нами в Facebook!
Там ми розказуємо про все, чим живе наше місто і район!
