Вони ж самі щоранку обирають не безпеку, а обов’язок. Їхні будні в Куп’янську — вогонь, завали, евакуація. Але найтяжче для них не втратити надію, коли люди залишаються під обстрілами заради картоплі, побутових речей чи просто через страх. Про роботу рятувальників у зоні бойових дій розповідають представники ГУ ДСНС у Харківській області: начальник Куп’янського районного управління Вадим Кіяшко та начальник 8-го Державного пожежно-рятувального загону Андрій Соляніков.
Ще до восьмої в рятувальників Куп’янщини оперативна нарада. Зміна караулів, розподіл завдань — і знову в дорогу. Рятувати людей, розбирати завали, вилучати загиблих, локалізувати пожежі, виявляти вибухонебезпечні предмети, допомогти тим, хто залишився без даху над головою.
Першочергово — евакуація населення
Ситуація в Куп’янську наразі критична. Постійні обстріли роблять життя місцевих жителів надзвичайно небезпечним. Щодня рятувальники отримують заявки від мешканців: приїхати, перевірити, знешкодити або ж евакуювати — і це для них найприємніша місія.
"Нещодавно вивозили чотирьох мешканців Куп’янська, — каже Вадим Кіяшко. — Тільки заїхавши в місто, понад три години довелося чекати завершення обстрілів. Після них дві пожежі на різних локаціях, за сімома адресами провели огляд вибуховонезбечних предметів (ВНП). На місцях прильотів виявлені двигуни, носії касет — цього разу, на щастя, знахідки були безпечними. Але це свідчення того, що місто перебувало під обстрілом РСЗВ".
Робота рятувальників у КупʼянськуФото: ДСНС
Попри все, куп’янчани тримаються за свої домівки до останнього. Вони готові жити без вікон, без води, у підвалах — аби не залишати рідне житло. Часто рішення про евакуацію приходить лише після того, як будинок повністю зруйновано.
Робота рятувальників у КупʼянськуФото: Андрій Соляніков
"Немає вже за що триматися — тоді їдуть. А буває — запізно", — з гіркотою каже Вадим Кіяшко.
Заявки на евакуацію рятувальники відпрацьовують у першу чергу. Для цього використовують броньований автомобіль, яким вивозять людей із найнебезпечніших місць і передають волонтерам.
"Хочете жити, поїхали, ми вивеземо Вас, — рішуче говорить Андрій Соляніков. — Не втрачайте свій шанс на життя!"
Начальник 8-го ДПРЗ працює в Куп’янську з грудня 2021 року, однак за роки роботи в період повномасштабного вторгнення знайомий особисто майже з кожним, хто залишається на території Куп’янська. Не менш обізнаною і професійною є його команда в складі більш ніж 160 рятувальників, які працюють і в сусідніх — Дворічанській, Великобурлуцькій та Шевченківській громадах.
"Люди виїжджають, на жаль, тільки після трагедій у родинах знайомих або близьких. Як от, впродовж декількох днів в травні загинуло троє комунальників, і відразу після цього п’ять мешканців подали заявку на евакуацію. Наступного дня ще троє цивільних виявили бажання покинути місто. А до цього декілька тижнів, а то й місяць замовлень зовсім не було", — зауважує керівник загону рятувальників.
Евакуація з КупʼянщиниФото: @DSNS_Kharkiv
Через постійну небезпеку ускладнюється комунікація
В Куп’янську рятувальники працюють під постійними обстрілами. КАБами та РСЗВ ворог знищує будинки, школи, господарчі споруди. Часто пожежі доводиться гасити під загрозою повторних атак або повертатися, коли ситуація дозволяє. У травні мішенню для ворога стала й пожежна частина, що була місцем дислокації рятувальників. Після звільнення Куп’янська ворог неодноразово бив по цьому об’єкту. Були "С-300", і РСЗВ, але ФАБ-1500 зруйнувала будівлю вщент.
І якщо раніше люди мали змогу прийти пішки до пожежної частини, щоб передати інформацію про надзвичайну знахідку чи з проханням про евакуацію, то наразі й ця можливість відсутня
На лівобережжі ситуація найнебезпечніша — відсутність надійних переправ, складна логістика, неможливість доставити важку техніку.
"Немає техніки — нема чим дістати людей з-під завалів", — зауважує Андрій Соляніков.
Місцева громада — це тил рятувальника
У мирні часи підрозділи ДСНС виконував свої завдання самостійно. Наразі ж узгодження з місцевою владою безпекової ситуації в місті обов’язкове. Разом знаходять рішення і у нестандартних ситуаціях. Так, в умовах відсутності електроенергії та водопостачання, зроблена спільними зусиллями свердловина, закрила питання з водою, яка необхідна вогнеборцям для гасіння пожеж.
"Якщо обстіли, під завалами люди. Потрібен кран, важка техніка, екскаватор чи бульдозер — дають. Телефоную до громади — і вже їдуть, у будь-який час доби. Без них ми б багато чого просто не змогли. Вони справді з нами — плечем до плеча", — завдячує Вадим Кіяшко.
Начальник 8-го ДПРЗ Андрій Соляніков завдячує за допомогу куп’янській добровільній пожежній команді, яка була створена на базі КП "Комунальник".
Робота рятувальників на місцях обстрілівФото: @DSNS_Kharkiv
"За рік роботи вогнеборці "Комунальника" загасили самостійно 99 пожеж. Це дуже багато, у порівнянні з іншими подібними командами, що створені в інших громадах Харківської області. Там максимум по 5–6 пожеж локалізовано за їхньої участі. Тому й наше Головне управління завжди показує як приклад цю конструктивну взаємодію заради спасіння людей".
Ліквідація наслідків обстрілуФото: @DSNS_Kharkiv
Попри втому та психологічний тиск, ДСНСники продовжують виконувати завдання в Куп’янську. Серед вибухів, руїн і безнадії вони тримаються за одне — за життя. Бо навіть коли будинок перетворено на попіл, коли люди залишаються в місті зі страху чи звички — рятувальники знову і знову повертаються, щоб дати їм шанс на порятунок.
Евакуація — це сміливість довіритися тим, хто щодня доводить: життя важливіше за стіни.
Ольга ПОЛТАВЕЦЬ
Слідкуйте за нами в Facebook!
Там ми розказуємо про все, чим живе наше місто і район!
