16 березня 2025 року зупинилося серце штаб-сержанта, командира мінометного розрахунку Олега Борисовича Бутенка. За два дні до цього він бачився з рідними — дорога пролягла зовсім поруч, і йому вдалося на мить повернутися додому. Обіцяв приїхати після чергування, мріяв про відпочинок. Таким — міцним та усміхненим — його запам’ятають родичі назавжди.
Хто повідомляє: Великобурлуцька територіальна громада.
У чому суть?
Олег Бутенко приєднався до війська у 2024 році, маючи значний військовий досвід. Ще в 1997 році він проходив строкову службу, а згодом став помічником начальника застави Харківського прикордонного загону. У березні 2014 року, коли розпочалася російська агресія, був мобілізований у зону АТО, служив у Луганському прикордонному загоні на кордоні з Ростовською областю, де став свідком перших сутичок війни.
Фото: Великобурлуцька громада
За свою службу він був відзначений нагородою "За оборону рідної держави", численними грамотами та подяками. Останні роки воював у складі 92-ї окремої штурмової бригади, командував РСЗВ "Град", громив ворога на Донеччині та Луганщині.
З вересня 2024 року, після проходження базової військової підготовки, ніс службу в 151-й окремій механізованій бригаді. Брав участь у боях на Покровському напрямку, обороняв Харківщину, захищав рідний дім. Його серце зупинилося на бойових позиціях Куп’янського напрямку.
Терплячий, витривалий, сильний — Олег Бутенко став ще одним воїном у строю небесних захисників.
20 березня в селищі Великий Бурлук побратими та односельці провели Героя в останню путь.
Великобурлуцька селищна військова адміністрація та селищна рада висловлюють щирі співчуття родині Захисника.
Вічна пам’ять і слава Воїну!
Що було раніше?
14 березня 2025 року Великобурлуцька громада віддала шану загиблому земляку — Вадиму Воловику. Місцеві мешканці, стаючи на коліно, з глибокою шаною зустрічали Захисника, який повернувся додому на щиті.
Слідкуйте за нами в Facebook!
Там ми розказуємо про все, чим живе наше місто і район!
