Понад півтора року мужній воїн із позивним "Чорний" тримав небо над Куп’янщиною. Він став у небесний стрій наприкінці жовтня 2024 року. Вірменин Вардгес Сирунян прожив коротке, але неймовірно насичене життя.
Захисник володів кількома мовами, допомагав людям, створював бізнес, протидіяв корупції та відстоював незалежність. Його серце було відкритим для тварин, а вчинки стали прикладом патріотизму та віри в краще майбутнє України.
Ця історія зібрана з розповідей рідних, друзів і побратимів, які пам’ятають Вардгеса, як людину, що вражала своєю порядністю, щирістю, життєлюбством та відданістю. Рішучість і оптимізм були одними з його основних чеснот.
Фото: Емма Тоноян
Вардгес, можна просто Влад, — знайомився чоловік із новими людьми, спрощуючи вимову свого імені. Сам він вільно спілкувався українською, досконало володів вірменською, англійською, російською. Його життя було сповнене жагою: працювати, навчатися, подорожувати, прикрашати світ озелененням, здолати корупцію, допомагати людям і захищати тварин.
Вардгес народився в Запоріжжі, виховувався в традиційній вірменській родині, навчався в українській школі, займався греко-римською боротьбою. Його старший брат Карен говорить, що молодший Вардгес ніколи не мав ворогів, він був неконфліктною людиною.
Хлопець рано став самостійним. З 18 років офіційно працював, був фінансово незалежним від батьків, навпаки, сам допомагав їм.
"Прислухався до порад інших, однак рішення ухвалював сам, — згадує брат. Незважаючи на проблеми зі здоров’ям, він вирішив стати на захист України. Ми пишаємося Вардгесом, бо він залишив стільки позитиву серед людей, які його знали", — кажуть рідні.
Родичам важко стримувати сльози, бо слова співчуття продовжують надходити з різних міст України, де проліг бойовий шлях їхнього воїна — Бахмут, Констянтинівка, Миколаїв. Із червня 2023 року Вардгес Сирунян стояв на захисті Куп’янщини. Разом із побратимами завдавав значної шкоди ворогу. На його рахунку розбиті піхотні групи противника, два знищених ворожих танка, підбиті "Солнцепек" і два автомобіля.
Фото: Емма Тоноян
"Не любив хвалитися успіхами. Якщо інколи щось розповідав, то без подробиць, тільки заради того, щоб ми були спокійні за нього", — каже Карен.
Фото: Емма Тоноян
"Стоїмо й будемо стояти", — беззаперечно повідомляв Вардгес знайомим куп’янчанам, коли ті хвилювалися в період загострення ситуації на Куп’янському напрямку.
Під Куп’янськом захисник відзначив свій тридцятирічний ювілей, перебуваючи в день іменин на позиції.
"Навряд я міг уявити, де опинюсь у день свого тридцятиріччя. Проте впевнено можу сказати: я там, де маю бути. Я там, де мені не соромно за себе. Я там, де потрібен", — писав у Фейсбук Вардгес Сирунян.
З Дмитром Сабо захисника пов’язуть роки дружби й партнерства в бізнесі. Їхня компанія входить у ТОП-5 підприємств, які займаються озелененням міст, вирощуванням та постачанням саджанців декоративних рослин. Юридична освіта Вардгеса завжди була в нагоді для просування чесності і справедливості.
Фото: Емма Тоноян
"Він був моїм колегою, займав правову долю в державних закупівлях, — каже Дмитро. У нашій країні, на жаль, щоб виграти тендер, треба боротися і відстоювати свою позицію. У справах з антимонопольним комітетом, якими займався Вардгес, було ухвалено 42 позитивних рішення. Крім того, партнер працював над великим проєктом, щоб у сфері озеленення запровадити стандартизацію і у такий спосіб унеможливити корупційну складову".
Відразу після перших прильотів у Запоріжжі, Вардгес зайнявся волонтерською діяльністю. Зібрав друзів і вони разом возили гуманітарку жителям найближчих сіл, переселенцям, підтримували ЗСУ.
"Ми збирали гроші, робили закупи продуктів, а він із хлопцям розвозив їх усім, хто потребував підтримки. Проривався через блок-пости окупантів, я його майже й не бачив, настільки він проникся необхідністю допомагати людям", — каже Дмитро.
"Вже на початку літа 2022 року Вардгес повідомив мені про своє рішення йти воювати. Ми домовилися завжди залишатися на зв’язку. Незалежно від настрою чи втоми, приїхавши з позиції він мав написати мені. Якщо не було часу чи ресурсу поспілкуватися, ми просто обмінювалися плюсами: "+" приїхав, "+"побачив, "+"все добре".
Фото: Емма Тоноян
Не тільки рослинами захоплювався Вардгес. Його добре серце завжди знаходило друзів серед чотирилапих пухнастиків.
"В будинку жили коти, собаки, їжачки, кролі, з усіма він знаходив спільну мову, доглядав",- каже мама захисника, Емма.
Фото: Емма Тоноян
Друзів серед тварин Вардгес знаходив миттєво.
"Поки я прилаштовував кошенят на зооринку, дивлюся вже тягне лабрадора, — згадує Дмитро. — Виховував її, доглядав. Дуже страждав, бо через від’їзд на службу, чотирилапу подругу довелося віддати знайомим на екоферму".
Фото: Емма Тоноян
Бойові шляхи з воїном пройшла трикольорова кішка Марина. Зовсім маленьким кошеням він узяв її із собою на службу. Коли на три-чотири дні виїжджав на позиції, вона вірно чекала його вдома. Зараз кішка живе в Дмитра. Декілька днів відмовлялася їсти, сумує і виглядає у вікно свого господаря.
Фото: Емма Тоноян
Разом чоловіки допомогли левеняті, якого нерадиві господарі утримували на прив’язі. Друзі викупили тварину. Ім’я левиці дали Ванда, як коштовна орхідея, яка росте без землі, набираючись сил від вологи, що є в повітрі. Привезли малу, хвору й беззахисну, у переносці для котів. Навчалися збалансовано годувати хижу тварину, планували створити їй комфортні умови в природному середовищі.
"Під Запоріжжям ми заклали розплідник для рослин, згодом виробництво мало стати парковою зоною, хотіли пізніше купити для левиці пару", — каже Дмитро Сабо.
Воєнні дії порушили плани підприємства й утримувати дорослу тварину у квартирі стало небезпечно. Довелося віддавати її в прихисток. Пошуком волонтерів займався Вардгес.
Фото: Емма Тоноян
" З Вандою в них був тандем максимальний, — каже Дмитро. Жила зі мною, однак тільки відчинялися двері і приходив друг, уся увага левиці була прикута до нього. Вони гралися, боролися, у домі все йшло кубарем. Жалкував він за нею, однак за декілька тижнів до загибелі встиг передати зоозахиникам. Приїхав особисто, допомагав переносити контейнер із твариною, бо для транспортування, хижачку довелося тимчасово приспати".
Фото: Емма Тоноян
" Наразі Ванда в Бельгії, у парку левів, живе в умовах максимально наближених до природних. На волю левицю випускати не можна: вона довгий час жила в штучних умовах, а тому буде завжди чекати, що її хтось погодує".
Добрим серце й лідерськими якостями запам’ятався Вардгес побратимам. Понад два роки пліч-о-пліч із ним перебував Руслан Базуєв. Чоловіки служили операторами БПЛА, Вардгес був командиром взводу й командиром екіпажу.
Фото: Емма Тоноян
Руслан отримав тяжке поранення в липні 2024 року та, незважаючи на малобільність, приїжджав у Запоріжжя провести друга в останню путь.
"Вардгес свого часу дуже допоміг мені, підтримував, адже були моменти, коли не хотілося ні з ким розмовляти, — каже побратим. — Він телефонував постійно, говорив — давай-давай, ти зможеш, заохочував до життя. Обізнаний у тактичній медицині, знаходив відповіді на ситуації, які виникали в процесі моєї реабілітації".
Хлопці довіряли Вардгесу: він був лідером. Тому, напевне, і зайшов першим до бліндажа у фатальний для себе день. 28 жовтня 2024 року Вардгес встиг надіслати другу Дмитру повідомлення "Виїхав на роботу", однак відповідь уже не прочитав. У продовж 3 хвилин, поки Дмитро набирав текст, товариша не стало. Підступна міна в одну мить обірвала життя молодого бійця.
Відверті і дружні стосунки Вардгес мав зі своєю сестрою Вардуі.
"Він хотів, щоб про нього залишилась сторінка в історії: цей хлопець зробив щось для своєї країни. І він зробив — віддав найцінніше — життя, — каже сестра. Його жертва стала свідченням безмежної любові до рідного дому і відданості країні, у якій він народився".
Рідні Вардгеса створили Петицію на ім’я Президента України для присвоєння Захиснику звання Героя України (Посмертно). Звертаються і до куп’яначан із проханням залишити свої підписи під важливим документом.
Ольга ПОЛТАВЕЦЬ
Слідкуйте за нами в Facebook!
Там ми розказуємо про все, чим живе наше місто і район!
