У Санкт-Петербурзі міський суд виніс вирок ‒ 10 років тюремного ув’язнення суворого режиму, 60-річному жителю села Гроза Шевченківської громади Віктору Руденку. У подкасті Тетяни Федоркової на "Радіо Накипіло" ‒ "Особова справа" розповідається, ким насправді є Віктор Руденко і як відреагували на вирок російського "правосуддя" його рідні в Грозі.
Хто повідомляє: Media Port
У чому суть?
У травні 2022 року, коли Куп’янщина була окупована, росіяни взяли в полон Віктора Руденка. 19 серпня 2024 року суд держави-агресорки виніс йому обвинувальний вирок за статтею "шпигунство" — за допомогу українській армії. Вердикт оголосили показово — 19 серпня, саме того дня, коли росія відзначає день мотострілецьких військ, яким, за версією слідства держави-агресорки, значно нашкодив Віктор Руденко.
Фото: Media Port
Чи знає грозянин Віктор Руденко, що накоїли окупанти в його рідному селі після деокупації, невідомо. Сім’я не отримувала від нього жодної звісточки відтоді, як у травні 2022 року його забрали окупанти. Одна із сестер Віктора, Наталія Бондаренко, яка живе і працює в Шевченковому, телефоном розповіла журналістам, як це було.
"2 травня після обіду діло було, о 16-й годині. Брат поїхав на велосипеді десь по селу. І там вони [російські окупанти] його перестріли чи зустріли по дорозі. Люди сказали мені, що шукали його саме за адресою, де живе Руденко Віктор. І мама каже, брат зайшов першим і вони ззаду в хату. Мама каже: а це ще що? І почали робити обшук. Мовляв, "він нам багато шкоди зробив. Малося на увазі, що він наводив на їхні місця дислокації? — уточнила Тетяна. — Так. Він нам, кажуть, стільки "вреда наделал". Вони перебільшували".
Віктор Руденко мешкав у Грозі із матір’ю Ганною Пристинською. Їй 83 роки.
"Їх [окупантів] тут і купали, і кормили їх. Ті, що хотіли росію. І це ж вони і Вітьку, сина мого, здали", — каже 83-річна Ганна Пристинська. Той, російський, під’їхав сюди, а мій їздив на веломашині точку шукав, щоб зателефонувати… У нас же поганий зв’язок. Каже, зараз приїде ваш син. І приїхав, вони почали все шукати. Одежу шукати, й автомата шукати чи пістолета. Набрехано їм було, що в нього є. Вони шукали-шукали й не знайшли. У нас його не було. І забрали вони його. Кажу: на що ви його берете? Надо, — каже. — "Нам його надо". Шукали, де він, що він. Ну вони не казали, де. [Після деокупації] зверталися до Червоного Хреста, а тоді ще десь… Він на швидкій [водієм] робив багато років. А після швидкої в енергетику [водієм] його забрали. Він дуже толковий такий був", — розповідає мати Віктора Руденка.
— Він і є, пані Ганно! — додає журналістка.
На відео із суду, яке поширила пресслужба судів Санкт-Петербурга, видно, як Віктора Руденка в кайданках заводять до зали. Конвой зачиняє за ним скляний бокс. Версію слідства держави-агресора озвучує речниця судів Санкт-Петербурга Дар’я Лебедєва:
"Вироком суду також встановлено настання наслідків від дій Руденка, унаслідок яких підрозділ мотострілецької дивізії піддався мінометному обстрілу ЗСУ в тому населеному пункті, дані про які передавав Руденко. Фігурант, не оскаржуючи фактичних обставин провини, вчинення злочину не визнав. Пояснив, що в скоєному не кається, оскільки діяв в інтересах своєї батьківщини".
На кадрах і фото із суду мати вперше побачила сина за понад два роки.
"Ледь не впала, як глянула на нього… Сволота ‒ росія, це ж погані люди, взагалі погані. Вбивці. Мій сину, за добру душу ти попав, — коментує відео Ганна Пристинська. — Тут за ним і плачуть. Він тільки за Україну. Казав: хай хоч мене вб’ють, але я за Україну".
Віктор тримається на суді впевнено, - відзначає його сестра Наталія. За цей час єдиною інформацією про Віктора, яку мала родина, було повідомлення від звільненого під час обміну українського військового з Куп’янського району.
"Подзвонив його батько й сестрі моїй каже: сидів мій син із ним у Бєлгородській області в полоні. Каже, такої людини ще не бачив. Наскільки він позитивний, підтримував нас усіх. А тоді ж його перевели. Каже, не знаю, куди", — переповідає Наталія Бондаренко.
На чесне правосуддя та належний захист на території держави-агресора сподіватися не доводиться. Сестра контактувала із російським адвокатом із правозахисної організації, намагалася передати брату листа через Червоний Хрест — відповіді не було.
— Чи буде далі апеляція? — запитує журналістка.
"Нічого не знаю. Немає ж зв’язку… Я через цього адвоката списувалася. А тоді ж мені переслали це відео. Я йому відсилаю і написала там: "Тварі такі, щоб вони згоріли". А він мені пише, мовляв: "Це ще й нормально дали". Думаю, нічого собі! Ні за що 10 років дали. І ще хто? Ваша росія".
Що було раніше?
За повідомленнями начальник Головного управління Національної поліції в Харківській області Володимира Тимошко ‒ протягом 24, 25 серпня 2024 року, військові рф обстрілювали прикордоння та прифронтові території Куп’янського району з різних видів озброєння. Унаслідок застосування РСЗВ, FVP-дронів, БПЛА, артилерії знищується екосистема, пошкоджені оселі громадян, об’єкти цивільної інфраструктури, є постраждалі серед цивільного населення. Поліція задокументувала наслідки воєнних злочинів рф.
Слідкуйте за нами в Facebook!
Там ми розказуємо про все, чим живе наше місто і район!
