Серед 48 топонімів міста Харків, які отримали нові назви наприкінці липня поточного року, дві вулиці й один провулок перейменовані на честь українок, які зробили свій вклад в історію державності. В обласному центрі до виконання законів про декомунізацію та деколонізацію лише 17 вулиць мали "жіночі імена" з поміж більш ніж 2700 топонімічних об’єктів.
Відтепер вулиця і провулок Яблочкіна мають імена Алли Горської та Віри Холодної відповідно, вулиця Новодаргомижська названа на честь Олени Якуби.
Ким були ці жінки? Алла Горська – видатна художниця, представниця руху шістдесятників, правозахисниця.
Алла ГорськаФото: svidomi.in.ua
Віра Холодна одна з найвизначніших акторок німого кіно. Фільми з її участю були популярними в Європі, Америці, Туреччині та Японії.
Віра ХолоднаФото: zn.ua
Олена Якуба – педагогиня, докторка філософських наук, професорка. У Харківському університеті вона заснувала одну з перших в Україні профільних кафедр соціології та перший в Україні соціологічний факультет.
Олена ЯкубаФото: dept-of-soc.univer.kharkov.ua
Чому важливо, щоб у назвах вулиць відображалися імена видатних жінок, пояснила Тетяна Чернецька, віцеголова ГО "Центр гендерної культури".
Як зазначила фахівчиня, "топоніми є однією з форм висвітлення історичних подій, підкреслення важливості тієї чи іншої діяльності та моделей поведінки для суспільства. Збільшення кількості жіночих імен на мапах великих і маленьких міст — крок до підсвічення жіночої історії, визнання внеску жінок у розвиток суспільства".
Крім того, у студентському Харкові абітурієнткам буде легше обрати омріяну професію, якщо в назвах вулиць вони будуть бачити імена жінок, які стали відомими в тій чи іншій сфері. Топоніми створюють простір, у якому проходить повсякденне життя суспільства, виховуються діти. З їхньою допомогою в мешканців і мешканок формується уявлення про концептуальну картину світу та свій особистий внесок у його розвиток.
До початку перейменувань лише три вулиці мали жіночі імена й у Куп’янську. Це – менше 1% , який практично не змінився і після зміни назв.
У Куп’янській міській громаді у межах виконання законів про декомунізацію та деколонізацію на обговорення було подано варіанти назв для 32 вулиці. Серед більш ніж 1000 пропозицій, які надійшли від мешканців і мешканок міста, близько 50 були імена і прізвища видатних українських діячок, які примножували надбання свого народу та презентували світові національну культуру.
Як правило, містяни й містянки пропонували замінити іменами українських мисткинь назви вулиць, що раніше називалися на честь російських письменників. Так, для вулиці Льва Толстого пропонувалося для голосування 6 імен видатних українських діячок — Лесі Українки, Ольги Кобилянської, Марко Вовчок, Олени Пчілки, Марусі Чурай та Катерини Білокур.
Ці імена повторювалися і в пропозиціях для назв інших топонімів міста. Крім того, для нової назви вулиці Мічуріна куп’янчани й куп’янчанки пропонували ім’я Соломії Крушельницької, для вулиці Короленка — Квітки Цісик. Вулиця Некрасова могла мати назву Алли Горської, Герцена — Ірини Вільде, Любові Малої, Любові Панченко або Соломії Павличко.
На жаль, усі ці імена так і залишилися тільки в пропозиціях, бо не вийшли в лідери за результатами громадських голосувань. Лише одна вулиця в Куп’янську в результаті деколонізації отримала "жіноче" ім’я — Олени Теліги. Її попередня назва була – Добролюбова.
Олена Теліга була поеткою, публіцисткою та літературною критикинею. З Куп’янськом її пов’язує родинне коріння. Батько Олени, Іван Шовгенів — відомий учений, інженер-гідротехнік, був уродженцем села Кам’янка Куп’янського повіту.
Олена ТелігаФото: ukrinform.ua
Не зважаючи на те, що сама Олена народилася в підмосков’ї, свою громадську діяльність вона спрямовувала на поширення української культури та боротьбу зі зросійщенням. В 1917 році, переїхавши до Києва, сім’я Теліги опинилася в епіцентрі революційних подій. Її батько працював міністром уряду Української Народної Республіки (УНР), а старший брат воював в армії УНР. Після поразки в боротьбі за українську державність родина змушена була емігрувати в Польщу, а згодом — до Чехословаччини. За кордоном українка отримала вищу освіту, закінчивши історико-філологічне відділення Українського високого педагогічного інституту імені Михайла Драгоманова в Празі за фахом — українська мова та література.
В 1941 році Олена Теліга повернулася в Київ, створила Спілку письменників України, брала участь у заснуванні Української Національної Ради, створила й редагувала літературно-мистецький тижневик "Літаври". Лютий 1942 року для громадської діячки став фатальним – її разом із чоловіком та однодумцями німецькі фашисти розстріляли в Бабиному Яру. На жаль, мисткиня прожила недовге життя, і всі збірки її поетичних творів вийшли вже після смерті.
Її заяви про роль жінки в суспільстві на той час були сміливими і прогресивними.
"На думку поетеси, жінка — це не квола істота, не рабиня, а помічник і надійний тил чоловіка-воїна, це новий тип особистості — вольової і цілісної", — писали про Олену Телігу дослідники.
Подібні ідеї радянська влада заперечувала. Досягнення жінок нівелювалися, а тому й іменами відомих діячок вулиці в патріархальному суспільстві не називалися. Кожне ж сучасне місто має прагнути забезпечити рівні можливості для жінок і чоловіків, у тому числі й у топонімах.
Ольга ПОЛТАВЕЦЬ
Матеріал створено в партнерстві з Волинським прес-клубом.
Слідкуйте за нами в Facebook!
Там ми розказуємо про все, чим живе наше місто і район!
