До повномасштабного вторгнення Галина (ім’я змінено задля безпеки) була підприємницею, мала невеличку крамницю в селищі й торгувала на місцевому ринку. Її активна життєва позиція сприяла спілкуванню, а тому коло знайомих розширювалося майже щодня. Незважаючи на обставини, які змусили виїхати з дому і стати внутрішньо переміщеною особою, вона й надалі спрямовує свою енергію на допомогу селищу.
Рідний дім Галині вдається відвідувати не часто, бо населений пункт, де мешкала її родина, перебуває на відстані 10 кілометрів від лінії бойового зіткнення. Однак всі думки жінки вдома, а тому допомогу для ЗСУ вона збирає в різних містах України, згуртовуючи односельців до активних дій.
Фото: Фото надані волонтеркою
"А як інакше, військовим дуже потрібна підтримка від нас, цивільних, місцевих мешканців. Спілкуючись із ними, спостерігаєш, наскільки хлопці й дівчата є виснаженими. Дехто не були вдома вже рік і 9 місяців — із моменту звільнення Куп’янщини й дотепер обороняють наш край від російської орди", — зауважує Галина.
У літню спеку жінка й собі вирушила на малу батьківщину, аби підтримати чоловіка і відвезти вантаж для військових.
"Перед поїздкою майже тиждень не спала, уявляла різні сценарії, як дістануся додому. Тим більше, що інформація про обстріли рідного краю чи не щодня з’являється в медіа", — розповідає волонтерка.
Фото: Фото надані волонтеркою
І тривожні думки не були марними. Уже в перший день по приїзді Галя потрапила під обстріл. Пригадує, як лячно було переходити річку тимчасовим містком.
"Здавалося, що всі ті поперечинки зникають з-під ніг, ще трохи і я полечу в прірву.
Але після перших емоцій страх зник і всю мене переповнило відчуття дому. Вода, хліб, посуд — усе таке рідне. Коли обстріли затихають, чути спів пташок. Це все дуже надихає і неймовірно хочеться миру".
Вразили Галину зміни в житті рідного селища. Усі місцеві перелаштували свої будні на воєнний лад. Хтось займається розселенням військовослужбовців, хтось пранням, готують їжу хлопцям і дівчатам, печуть хліб і пиріжки. Дехто збільшує площі своїх городів, садить більше овочів, щоби пригостити військових вітамінами. Підприємці, котрі відновлюють свою діяльність на місцевому ринку, завозять товари, які в першу чергу потребують захисники й захисниці.
"Звісно, є і такі сусіди, які впадають у паніку, розповсюджують плітки про відступ ЗСУ з деяких позицій. З такими стримувати емоції важко. Я запитую прямо: а що робите для Перемоги саме Ви? — розповідає Галина. — Однак переважна більшість знайомих не має часу на зайві розмови. Люди звикли до обстрілів і запитай будь-кого з них, чи готові вони виїжджати, їхня відповідь — категорично ні. Кажуть, ми потрібні тут".
У турботах промайнули декілька тижнів. Галина зі знайомими жінками організували місце для польової кухні, прибрали в декількох будинках, де могли б зупинитися оборонці.
"Для нас це легко, бо ми місцеві, орієнтуємось краще. Хлопцям і дівчатам важко… Повертаючись із позицій, вони навіть їсти не хочуть, не те що готувати чи щось прати. Саме в побуті їм вкрай необхідна допомога цивільних", — вважає волонтерка.
"Безпосереднє спілкування з військовими допомагає і нам зрозуміти тонкощі військової справи. Один із захисників розповів, як передислоковуючись на іншу позицію, їм довелося залишити практично неушкоджені маскувальні сітки. Великий розмір полотна так промочило дощем, що перевезти його було практично неможливо через велику вагу. Я зрозуміла, що для плетіння сіток треба використовувати значно легший матеріал, який відштовхує вологу".
Фото: Фото надані волонтеркою
Виїжджаючи черговий раз із дому, Галина не помітила, як пройшла міст, який раніше лякав хиткістю. Водночас звернула увагу, що на вулицях з’явилось більше цивільних земляків. Ішла з думкою про те, якого розміру і скільки ще маскувальних сіток треба замовити знайомим волонтеркам, де знайти достатню кількість білизни для поранених військових, і чи вдасться роздобути ще сухпайків, адже на позиціях готувати небезпечно, а військовим там доводиться перебувати по декілька діб. Їхала з впевненістю в тому, що треба докласти якомога більше зусиль для допомоги захисникам і захисницям, щоб якнайскоріше знову повернутися додому.
Ольга ПОЛТАВЕЦЬ
Матеріал створено в партнерстві з Волинським прес-клубом.
Слідкуйте за нами в Facebook!
Там ми розказуємо про все, чим живе наше місто і район!
