Всесвітній день медичних сестер відзначається 12 травня. Про історію свята, представників і представниць цієї професії на Куп’янщині говоримо крізь призму стереотипів.
Свято засноване рішенням Міжнародної організації Червоного хреста на честь дня народження Флоренс Найтінгейл, англійської медсестри, яка під час Кримської війни організувала службу сестер милосердя.
Флоренс Найтінгейл біля британського солдата під час Кримської війниФото: vogue.ua
З того часу закріпився стереотип про те, що медсестра - це санітарка, яка надає першу допомогу пораненим, виносить їх із поля бою та допомагає лікарю біля операційного столу. Однак упродовж свого життя Флоренс Найтінгейл (12 травня 1820-13 серпня 1910) доводила, що це не так. Вона стала реформаторкою сестринської справи, заснувала першу школу медичних сестер. Була громадською діячкою, письменницею, місіонеркою та феміністкою. Крім основ латині, вона вивчала грецьку, французьку та німецьку мови.
У 1912 році Ліга Міжнародного Червоного Хреста й Червоного півмісяця заснувала Медаль імені Флоренс Найтінгейл, яка й донині є почесною нагородою як для дипломованих медичних сестер, так і для добровільних санітарок.
Медаль імені Флоренс НайтінгейлФото: facebook.com/RedCrossUkraine
Із 27 українок, нагороджених цією відзнакою-жителька Куп’янщини Марія Шкарлетова (03.02.1925–03.11.2003).
Під час Другої світової війни дівчина родом із села Кислівка, яке нині входить до Петропавлівської громади, брала участь у звільнені України, Молдови та Білорусі.
"Війна перетнула життя навпіл. 24 червня 1941 року всі чоловіки з нашого села, а з ними й мій батько, пішли на фронт. Ми, дівчата, будували укріплення, намагаючись хоч цим допомогти їм. А в 1943 року після червонохрестівських курсів медичних сестер, розпочалася і моя допомога під час конфлікту. Форсувавши Віслу, наш полк був під щільним вогнем. То був суцільний жах… у ті дні я надала допомогу більш як 100 пораненим бійцям… не знаю, де взялися сили. Я просто виконувала свій обов’язок!" ,— ділилася спогадами медикиня з представниками Червоного Хреста.
Фото: facebook.com/RedCrossUkraine
У березні 1945 року Марії Шкарлетовій присвоєно звання Героя Радянського Союзу. Повернувшись у Кислівку, вона закінчила Куп’янське медучилище, а з 1950 року й до виходу на пенсію працювала медсестрою в Куп’янській центральній районній лікарні. Як санінструкторка, співпрацювала з Міжнародним Комітетом Червоного Хреста.
Памʼятник на території медичного коледжа у Купʼянську " В імʼя медичних сестер"Фото: shukach.com
Справу відомої медикині Марії Шкарлетової продовжують випускники і випускниці медколеджу, а пам’ять про неї зберігалася в Музеї історії села Кислівка, який був організований на базі Кислівського ліцею. Відомій землячці тут була присвячена окрема експозиція. Однак, як і за життя Марії Шкарлетової в період Другої світової війни, лінія фронту у війні росії проти України пролягла через її рідне село. У результаті ворожого обстрілу знищено вщент приміщення музею. Постраждало житло й майно односельців, зазнало руйнувань приміщення навчального закладу. У селі залишається менше 10 жителів.
У 2004 році іменем Марії Шкарлетової названо Куп’янський медичний коледж, студенти і студентки якого завжди беруть активну участь у житті міста. Більшість із них до війни працювала в місцевій молодіжній раді, організовувала загальноміські святкові заходи. Молодих людей навчають не лише медичної справи, а й бути активними та корисними в суспільстві, ухвалювати відповідальні рішення.
Колектив КЗОЗ " Куп'янський медичний фаховий коледж ім. Марії Шкарлетової" ХОР, за ініціативи студентської ради, разом з БФ "Наш край" провели збір до Дня Збройних Сил України. Фото: facebook.com/kupmedcollege
Влітку 2020 року, під час загострення пандемії COVID-19, в умовах браку медичних кадрів, відразу 18 випускників Куп’янського медичного коледжу імені Марії Шкарлетової влаштувалися на роботу до опорних медзакладів, які тоді розгорталися по всій країні, зокрема, й у Харкові. В умовах боротьби з новою, незнайомою медицині, коронавірусною хворобою, спеціалісти - початківці говорили, що не бояться працювати з інфікованими людьми та висловлювали впевненість, що молодий організм здатен здолати будь-яку інфекцію.
Фото: facebook.com/kupmedcollege
Не менш важливі рішення випускники і випускниці медколеджуухвалюють і зараз, в умовах воєнних дій. Перебуваючи поблизу лінії зіткнення, як бойові медики й медикині, молоді люди працюють із такими пораненнями, з якими їм не доводилося мати справу раніше. Під вогнем та обстрілами, медикам доводиться орієнтуватися миттєво, щоб надати вчасну й дієву допомогу пораненим бійцям або цивільним особам. Воникажуть, що найважче надавати допомогу землякам: у такій ситуації важко опанувати хвилювання та збалансувати свій власний психологічний стан. При цьому, часу для кожного пацієнта відводиться значно менше, ніж у звичайному, мирному житті.
У час війни медсестрам та фельдшерам доводиться працювати довше, брати на себе подвійне навантаження. Та кожен і кожна з них живе і працює сьогодні з думкою про Перемогу.
Ольга Полтавець
Матеріал створено у партнерстві з Волинським прес-клубом.
Слідкуйте за нами в Facebook!
Там ми розказуємо про все, чим живе наше місто і район!
