У місцях компактного проживання вимушено переміщених осіб (далі – ВПО) жінки та діти Куп’янщини активно долучаються до хенд-мейду. Це дозволяє їм тримати свій психо-емоційний стан у відносному балансі.
Займаючись творчістю, люди відволікаються від проблем, зосереджують свою увагу на створенні виробу. Крім того, це – ще й можливість поспілкуватися із земляками й землячками. Гострий дефіцит взаємодії з однолітками найбільше відчуває малеча, тому хенд-мейд є актуальним для дітей і з погляду соціалізації.
Виготовлення оберегівФото: facebook.com/proliskamission
Особливо ефективною арт-терапія є тоді, коли власними руками можна виготовити оберіг. Саме в цьому допомагають куп’янчанам і куп’янчанкам, котрі проживають у Харкові, психологи гуманітарної місії "Проліска".
Робота психологині з дівчинкоюФото: facebook.com/proliskamission
Відразу після деокупації Куп’янщини, волонтер/к/и "Проліски" почали виїжджати в населені пункти щоб надати людям необхідну допомогу. Це були гуманітарні місії з доставки гігієнічних та продовольчих наборів, будівельних матеріалів для швидкого ремонту житла. Пізніше вони долучилися до процесу евакуації населення.
Допомогти людині ухвалити рішення про виїзд, підтримати у важку хвилину – це була задача психолог/инь/ів, які разом з іншими волонтер/к/ами брали участь в евакуації. Здолавши понад 120 кілометрів шляху в розмовах з психолог/ами/инями у людей виникали довірчі відносини. І, навіть, вже облаштувавшись на новому місці, дехто й далі підтримує зв’язок з фахів/цем/чинею, які першими вислухали людину та надали психологічні поради, допомогли подолати стрес. Найкращими для продовження спілкування є живі зустрічі.
"У гуртожитках ми організували групи, до яких долучилися жінки, евакуйовані з Куп’янського району. Більшість із них покидали свій дім під обстрілами, а окремі родини ще й пережили болючі втрати. Жінки створюють обереги для себе, для своєї сім’ї, хтось для синів, які служать у ЗСУ", — говорить психологиня Тетяна Вукс.
Створення оберегівФото: facebook.com/proliskamission
Традиційним українським оберегом є лялька-мотанка, а з огляду на те, якою популярністю вона користується в людей, котрі втратили все, мотанка стає ще й символом нового життя. За переказами, наші пращури використовували її для захисту від злого ока та негативної енергії. За часів союзу вона стала просто розвагою, яку в умовах дефіциту дитячих іграшок можна було швидко виготовити з підручних матеріалів. Наразі ж психологи "Проліски" стверджують, що її виготовлення власноруч – це свого роду крок до відродження.
Пані Лариса з створює ляльку-мотанку з онучкою. Вона каже, що пам’ятає з дитинства, як прабабуся збирала свої хустки та скручувала ляльку. Бувши тоді маленькою, вона не розуміла, чому іграшка не має оченят і ротика. А коли старший брат, на її прохання, розмалював ляльці личко, бабуся його насварила.
Лялька-мотанка виготовлена ВПОФото: facebook.com/proliskamission
"Я тоді не розуміла, що таке оберіг, чому лялька-мотанка не повинна мати обличчя… Коли стала старшою, у магазинах розширювався асортимент дитячих товарів, вони ставали все більш доступними, і через швидкоплинність часу я навіть не згадувала ті історії із саморобними іграшками. Сучасні діти зараз взагалі мало не із самого народження нерозлучні з гаджетами, — розмірковує пані Лариса. — Та життя складається так, що доводиться згадувати якісь моменти далекого дитинства, і в ситуації з лялькою-мотанкою ці спогади є приємними. Я вдячна організаторам за можливість попрацювати руками, з нетерпіння чекаю наступних занять, адже тут ще можна зустрітися зі знайомими. Водночас творчість так захоплює, що не залишає часу, щоб "поплакатись" одна одній. А ще для мене це – своєрідне єднання поколінь".
Думку бабусі продовжує семирічна Полінка, яка допомагає з вибором матеріалів, що надали волонтер/к/и.
"Мені подобається працювати з бабусею. Робити іграшки ми навчаємось разом. А ще, коли лялька виходить гарною, бабуся радіє так, як тоді, вдома, коли пекла пиріжки і пригощала ними всю родину".
Дівчата з психологинями виготовляли ляльки-мотанкиФото: facebook.com/proliskamission
Психологиня Тетяна Вукс зазначає, що пережиті події загартували куп’янчан. Адже майже кожен і кожна з тих, хто сьогодні перебуває в Харкові чи в інших куточках України і світу, пів року окупації існували сам на сам зі своїми проблемами. Вони ховали односельців, розлучалися з близькими, покидали будинки й майно, долали кілометри доріг, не знаючи, чи повернуться назад. Тому при перших зустрічах із психологами, розповідаючи про себе і своє життя, багато хто не може стримати сліз.
"Жінки дуже сумують за дітьми та онуками, які виїхали за кордон. Більшість із них зараз живе з думкою про господарство й городи, які треба садити навесні. Їхні розмови точаться довкола грядочок, садочків, помідорчиків та курочок. Бо це – вагома частина їхнього життя, і здолати цей потяг не можна й не треба. Важливо дати людині відчути, що вона не сама, їй є до кого звернутися по допомогу, вона корисна суспільству", — стверджує Тетяна Вукс.
Психологиня каже, що особливо гостро переживають брак спілкування діти. За два роки карантину через ковід і вже третій рік повномасштабної війни дошкільнята виросли, більшість із них не має навичок взаємодії з однолітками. Волонтер/к/и і благодійники/-ці намагаються надолужити прогалини виховання, організовуючи в місцях компактного проживання ВПО різноманітні дитячі активності.
Робота психологині з дітьми ВПОФото: Створення оберегів
"Ми проводимо для дітей групові зустрічі, там також є і арт-терапія, і руханки, і різні вправи. Коли надворі потеплішало, додалися рухливі ігри на вулиці. Взимку переважно були групові заняття — майстер-класи з виготовлення, наприклад, сувенірів до свят", — зауважує пані Тетяна.
У тому, що творчість є одним із засобів подолання емоційного напруження переконана і відома куп’янська лялькарка Ольга Мілодан. Упродовж 6 років пані Ольга виготовила понад 1000 виробів методом скульптурного текстилю. Серед її робіт – як ляльки в стилі українських традицій, так і просто сувенірні.
Майстриня зі своїми роботамиФото: facebook.com/olga.milodan
"Саме лялька вивела мене з депресії. Побачивши в інтернеті вироби із жіночих панчіх і синтепону, я надихнулася і почала цікавитися цією творчістю. Спочатку робила невеличкі фігурки, а потім вироби ставали все більшими й більшими. Найбільша лялька була зростом 3 метри", — пригадує майстриня.
Пані Ольга також "переселенка". Вони з чоловіком орендують житло.
"Квартира невеличка й мені замало місця для творчості. Хоча, як заходжу в магазин із матеріалами для хенд-мейду, то дуже хочеться щось купити і виготовити новий сувенір".
Колекція ляльок Ольги Мілодан залишилася в Куп’янську. Деякі сувеніри майстриня передала волонтер/к/ам на призи за донати для ЗСУ.
Майстриня зі своїми роботамиФото: З архіву газети "Вісник Купʼянщини"
У психологічній практиці арт-терапія є безпечним методом зняття напруги й не має протипоказань. Це – природній шлях зцілення, що дозволяє перетворити негативні емоції в позитивні, пробудити внутрішні життєві сили.
Фото: З архіву газети "Вісник Купʼянщини"
Ольга Полтавець
Матеріал створено за сприяння Волинського прес-клубу.
Слідкуйте за нами в Facebook!
Там ми розказуємо про все, чим живе наше місто і район!
