22 січня 1918 року IV Універсалом Української Центральної Ради вперше в ХХ столітті Україна проголосила незалежність. Вже тоді Україна мала всі ознаки держави: територію, окреслену кордонами, герб, військо, грошову систему, мову, налагоджені дипломатичні відносини з іншими державами.
22 січня 1919 року – відбулося об’єднання Української Народної Республіки (УНР) і Західно-Української Народної Республіки (ЗУНР) в одну державу. Ця злука продемонструвала можливість цивілізованого демократичного збирання територій в єдину суверенну державу. Через низку зовнішніх (війна на кілька фронтів) та внутрішніх (неготовність політичної еліти) причин ця державність була нетривалою.
15 березня 1939 року - знову постала українська держава. Історія Карпатської України стала однією зі сторінок боротьби українців за встановлення української державності.
30 червня 1941 року - у Львові Організація українських націоналістів (ОУН(б)) проголосила Акт відновлення Української Держави.
Ще десять років після поразки Третього Райху і закінчення Другої світової війни УПА виборювала незалежність України у протистоянні з комуністичним тоталітарним режимом. Наміри мати власну державу роками визрівали у творчості шістдесятників, у правозахисному й дисидентському рухах, у прагненнях мільйонів українців.
16 липня 1990 року - оформлено перший законодавчий акт – Декларацію про державний суверенітет України.
24 серпня 1991 року - на позачерговому засіданні Верховна Рада УРСР ухвалила Акт проголошення незалежності України, зазначивши в ньому, що продовжується тисячолітня традиція державотворення в Україні, яка має право на самовизначення, передбачене Статутом ООН та іншими міжнародно-правовими документами.
1 грудня 1991 року - на Всеукраїнському референдумі українці підтвердили прагнення жити в незалежній державі.
Український інститут національної памʼяті
Матеріал підготувала Людмила Склярова
Слідкуйте за нами в Facebook!
Там ми розказуємо про все, чим живе наше місто і район!
