З початком повномасштабної війни жителі Куп'янська скупили всі продукти, які були в місцевих магазинах. З часом деяким підприємцям вдалось налагодити постачання товарів, але тільки з «лнр» та «днр». Продукти були дуже дорогими і несмачними.
Куп'янськ.City розповідає, як харчувались містяни ці шість місяців, як готували їжу на багаттях, та навіть навчились випікати там хліб, що було у магазинах та за якою ціною і як зараз люди забезпечують себе продуктами.
Грошей не було, тому люди частіше обмінювались товарами, ніж купували їх
В нещодавно звільненому Куп’янську проблеми зі зв’язком, інтернетом, світлом, водою, а подекуди й газом. Територія Куп’янщини залишається в небезпеці ще й через часті прильоти ворожих снарядів. Тож практично всі потреби в продовольстві закривають волонтери.
Коли стає тихіше, люди виходять на ринок та продають городину з присадибних ділянок. Проте частіше куп’янчани просто обмінюються товарами, адже купити їх людям просто немає за що через відсутність грошей.
За пів року окупації жителі витратили всі свої заощадження, заробити грошей весь цей час не було де. Родичі теж не можуть переслати грошей, бо через постійні російські обстріли на деокупованих територіях поки не відновила роботу банківська система.
- На волонтерську допомогу гріх ображатися, зазвичай пакунок гуманітарної допомоги є доволі ваговитим, - розповідає куп’янчанка Євгенія. - Привозять олію, крупи, муку, цукор, консерви та макарони. Зі свіжим хлібом складніше. Його розвозять окремою машиною до якої завжди черга. Тому вистачає не всім. Однак серед продуктів гуманітарної допомоги є пакуночки сухарів, печива, бубликів – з задоволенням споживаємо їх.
В тих населених пунктах району, де газопостачання вже відновлено, люди випікають хліб в домашніх умовах, чи навіть на багаттях у дворі, адже за час окупації вже призвичаїлись до цього. Для приготування їжі люди склали з цегли дров’яні печі чи встановили мангали. Такі польові кухні організовані майже біля кожного під’їзду і люди користуються ними вже близько місяця.
- І добре, коли хоч дощ зверху не накрапає, бо ще доводиться й намети накривати, - бідкаються містяни.
Що можна було купити в магазині під час окупації Куп'янська
Неохоче згадують куп’янчани місяці, які прожили в тимчасовій окупації під постійним гнітом росіян. Але і в той час люди дбали за продовольчу стабільність. На початку повномасштабного вторгнення куп’янчани скупили в магазинах всю продукцію українських товаровиробників.
- Доводилось вистоювати довжелезні черги, бо під дією паніки купували все – крупи, макаронні вироби, дріжджі, борошно, цукор, чай, картоплю, – згадує Євгенія. - Та ці продукти, хоча б не псуються. Складніше було з запасами сала та м'яса. Коли в районі вимкнули електроенергію, продукцію з морозильних камер довелося швидко переробляти. Через відсутність інтернету важко було знайти рецепти. Тож згадували за допомогою книг і газет, запитували у мам та бабусь, обмінювалися з сусідами.
За словами куп’янчанки, після відновлення електропостачання, потроху запрацювала і торгівля. Однак місцевим підприємцям доводилось завозити товари з так званих «лнр» та «днр».
- Продукти були дуже дорогими. Так, ціна на ковбасні вироби стартувала від 300 грн, цукерки були зовсім несмачні, а найдешевші карамельки коштували близько 200 грн. Ціна на яблука була 100 грн за кілограм. Сирний продукт продавали за ціною 500 грн за кілограм, а 200-грамовий стакан сметани – 120 грн, в той час, коли Куп’янський молочноконсервний комбінат (КМКК) продавав 400-грамовий пакет за 54 грн, - ділиться спогадами куп’янчанка.
Як людей підтримували Куп'янські м'ясо- та молочноконцервний комбінати
Жителі віддавали перевагу місцевим виробникам. КМКК за час окупації був найбільшим постачальником гуманітарної продукції. Люди, що пережили окупацію, згадують, як щотижня їм видавали по пачці вершкового масла та по банці згущеного молока. Соціально-вразливі категорії людей, що обслуговувалися в Куп’янському терцентрі, отримували ще й сметану та кефір.
Однак, через брак пакувальних матеріалів Куп’янський МКК значно скоротив своє виробництво. Тож місцеві фермерські господарства продавали містянам молоко по 10 грн за літр. В період відсутності електроенергії і взагалі роздавали його безкоштовно. Таким чином мешканці могли робити вдома сир.
За розповідями місцевих жителів, виробництво на Куп’янському м’ясокомбінаті зупинялося лише на деякий час. Після підключення електроенергії його фірмові магазини продовжили роботу, а куп’янчани знову могли купувати ковбаси майже всієї асортиментної лінії. При цьому ціна на ковбасні вироби залишалась на довоєнному рівні, а деякі ковбаси змінили свою назву. Ковбаса «Московська», наприклад, стала «Куп’янською». М’ясокомбінат і надалі пропонував своїм покупцям напівфабрикати – пельмені, вареники, тушонку, паштети, фарширований перець та інші.
Вдвічі дешевшою з період окупації була і продукція рибної компанії «UFC-компані». Через брак сировини підприємство розпродало свої запаси і закрило Куп’янську філію.
Євгенія говорить, що за час окупації куп’янчани забули смак українських продуктів. Більшість її знайомих тих, хто виїхав з окупації, говорять що зі сльозами на очах заходили в українські магазини. Раділи цінам та можливості розраховуватися банківськими картками, смакували рідними продуктами та переживали за рідних, що ще довгий час знаходились на окупованій території.
- Ті ж, хто залишились і натерпілись жаху від ворожих обстрілів, радіють хлібу, готують їжу на вогнищі, але не стримують задоволення від того, що ЗСУ звільнило від окупантів рідну Куп’янщину, – розповідає жінка.
Куп’янчани вірять, що невдовзі їх край стане безпечним, а рідний Куп’янськ знову відновить звання смачної столиці Харківської області.
