Світло, що проростає крізь війну: історія митця з Куп’янська Рафіка Рустамова

Світло в його роботах не просто прикрашає простір — воно ніби пам’ятає землю, з якої виросло. Коли дім у Куп’янську пошкодила війна, а життя розділилося на «до» й «після», Рафік Рустамов не припинив творити. Він продовжує ліпити, різати, шліфувати, комбінувати — ніби відтворюючи реальність власними руками. Змінюючи матеріали, шукає нові ідеї, втіленню яких не перешкоджає релокація та відсутність постійного житла й облаштованої майстерні. Під час війни творчість стала для нього опорою, способом не втратити себе й довести: навіть у темряві може проростати світло.

Зустріч із талановитим земляком на невеликій виставці його робіт у Харкові подарувала відчуття дому: довоєнної передсвяткової Куп’янщини, коли столи з виробами народних майстрів шикувалися для тематичних заходів на алеях парків чи на головній площі міста.

Роботи Рустамова супроводжували куп’янчан і в їх повсякденному довоєнному житті: з-під його художнього пера вийшли назви зупинок міського транспорту, банери на магазинах, стела поблизу м’ясокомбінату та барельєфи в управлінні міськгазу. Сувенірних байбачків майстер виготовляв на замовлення Куп’янського краєзнавчого музею, а його статуетки ведмедиків презентували Куп’янську філію рибної компанії Universal Fish Company.

Життя у творчому натхненні

Рафік Рустамов малює з дитинства.

— Я з другого класу захоплювався малюванням. У школі — художник, в армії — художник, і все життя — художник, — говорить він.

Більш ніж 25 років Рустамов працював художником-оформлювачем у газовій службі. Там у нього була власна майстерня — з теплом, світлом і простором для роботи.

— Я на роботу ходив як на свято. У мене не було відчуття понеділка чи п’ятниці. Інколи міг запізнитися, однак, якщо приходило натхнення — працював до ночі. Коли робота йде, ти вже не відчуваєш часу.

Паралельно митець завжди займався авторською творчістю: ліпив із глини, працював із гіпсом, створював декоративні об’єкти, світильники, скульптури. Його роботи з’являлися на виставках, фестивалях і мистецьких подіях у Куп’янську та Харкові.

Рафік Рустамов, майстер з КупʼянськаФото: Купʼянськ.City

От і напередодні цього Нового року до його стола підходять харків’яни, земляки-куп’янчани та гості обласного центру. Відвідувачі цікавляться фігурками коників, бо ж наступний, 2026 — рік вогняного коня. Дещо купують на подарунки для рідних. Нікого не залишають байдужими різноманітні ліхтарики та настільні лампи художника, що святковими вогниками підсвічують експозицію.

Матеріал, який росте разом із майстром

Ці його світильники й дивовижні скульптури народжуються з лагенарії — однолітньої рослини сімейства гарбузових. Літньої пори на її потужних ліанах визрівають плоди у вигляді пляшок або глечиків. Батьківщиною цієї культури є Південна Азія та Африка, однак майстер, який самостійно вирощує матеріал для своїх поробок в Україні, вважає її невибагливою і до наших кліматичних умов.

ЛагенаріяФото: З відкритих джерел

Робота з лагенарією стала окремим напрямом у творчості Рафіка Рустамова. Вирощувати її він почав ще у 2017 році, коли мав дачу поблизу Куп’янська на Болдирівці.

— Це не просто матеріал. Ти дивишся, як вона росте, і вже бачиш, чим вона стане. Коли береш у руки плід — його форма сама підказує ідеї, — каже майстер.

Готова робота майстра з лагенаріїФото: Купʼянськ.City

Виїжджаючи з небезпечного Куп’янська, митець-садівник забрав із собою насіння рослини. Спочатку орендував приватний будинок поблизу міста Берестин Харківської області, де навесні й висадив рослину. Далі садівництво поширилося на Сахновщину, де плоди визрівають і зберігаються в обійсті доньки.

— Переїхавши в Харків, заводжу дружбу зі всіма, хто має вільну землю, — жартує Рафік. — Нові знайомі або самі зголошуються допомогти з городництвом, або ж здають ділянку в оренду.

Далі вже справа за майстром. Лагенарія визріває, дерев’яніє, стає міцною, схожою на фанеру. Після збору її сушать, очищають від насіння, шліфують, ґрунтують і лише тоді перетворюють на артоб’єкти. Рустамов поєднує природну форму з глиною або шкірою, використовує художній розпис або вирізання, підсвічує виріб із середини, використовуючи звичайні лампочки та гірлянди.

Роботи майстра Рафіка РустамоваФото: Купʼянськ.City

— Двох однакових робіт не буває. Навіть якщо спробую повторити — все одно вийде інакше. Ручна робота завжди жива й неповторна, — підкреслює митець.

Коли дім руйнується, залишаються сподівання

Будинок у Куп’янську, де Рафік Рустамов мешкав із родиною, зазнав серйозних пошкоджень: провалений дах, вигорілі кімнати, зруйнований простір, у який вклали роки життя і творчості.

— У спальні — діра майже два метри. Стеля провалилася. Але я без паніки. Зробимо. Закриємо дах, відремонтуємо двері. Потім, може, мансарду зроблю, — говорить він спокійно, з ледь помітним оптимізмом.

Цей спокій — не байдужість, а внутрішня стійкість людини, яка звикла триматися за справу.

Ще в травні 2025 року Рустамов повертався в Куп’янськ. Знайшов людей, щоб зробити тимчасову покрівлю даху, відремонтував замок на воротах гаража, у якому залишилися форми для будівельного оздоблення, дізнався, що росіяни КАБами розбили село, де родина з любов’ю облаштувала дачу. Митець встиг вивезти форми для робіт із гіпсу. Шкодує, що залишив у Куп’янську шпоновані столи із червоного дерева, які завжди використовував для демонстрації своїх робіт на виставках.

Наступний приліт ворожого снаряду спричинив пожежу й багатоквартирний будинок із квартирою майстра вигоріли вщент.

— Після всього, я не можу просто сидіти. Коли працюєш — думки замовкають. Залишається тільки форма, рух, деталь, — каже Рустамов.

Під час роботи Рафік зазвичай одягає навушники — захищається від шумних інструментів, щоб зберегти ритм і впевнену роботу рук .

Роботи майстра Рафіка РустамоваФото: Купʼянськ.City

— Коли занурюєшся у творчість, ти вже не думаєш про війну чи втрати. Ти думаєш, як зробити краще. Як лінію повести. Як світло пройде. Ідеї часто народжуються спонтанно: я можу взяти плід і раптом зрозуміти — це буде кит. Я не планував завчасно, але він уже є. Я бачу форму і просто йду за нею, — ділиться досвідом митець.

Підсвітка в роботах майстра — не прикраса, а сенс. Світло підкреслює фактуру, створює настрій, додає тепла і краси простору.

Передати вміння — значить залишити слід

Творчому натхненню Рустамова сприяє родина. На виставці з-за його власних робіт несміло виглядає фігурка унікального коника, зробленого з мотузки. Це подарунок дружини, також художниці. Він, як добрий талісман для митця, який уже 12 років супроводжує його на всіх заходах.

Фото: Купʼянськ.City

Добротою і милістю зачаровують поціновувачів і власні доробки куп’янського скульптора, серед яких черепашки, тигри, сови, зайці, слоненята, леви, крокодили. Показує майстер і тигра, якого виліпив напередодні 2022, як символ наступного року.

Роботи Рафіка РустамоваФото: Купʼянськ.City

— За роботою я ніколи не нервую. Спокійно й терпляче виправляю, якщо щось не виходить. Негативні думки автора обов’язково відобразиться в його скульптурах. Тому я їх уникаю.

Підтримку своєї творчості Рафік Рустамов знаходить у вже дорослих доньці й синові. Троє онуків — особлива гордість талантовитого дідуся. Тим більше, що вже й вони долучаються до його майстер-класів.

Уроки хенд-мейду Рустамов проводить з дітьми й дорослими. За час повномасштабного вторгнення його знають у Берестині (Красноград -авт.) та Харкові. Ліпка, розпис, робота з простими формами — усе доступне навіть тим, хто ніколи не займався мистецтвом.

— Дітям це дуже подобається. Не важливо, чи вийшло все так, як задумано, чи ні. Головне, що ти зробив сам. Це дає впевненість.

Сьогодні майстер співпрацює з керамічними майстернями в Харкові, долучається до виставок і творчих спільнот, шукає нові формати роботи з людьми.

Коли творчість стає можливістю утриматися на плаву

Колись Рафік Рустамов поєднував творчість з іншою роботою. Сьогодні ж мистецтво стало для нього не лише способом самовираження, а й реальною можливістю втриматися фінансово після втрати дому.

— Раніше я ще чимось іншим займався. А зараз повністю віддався творчості. Мрію вийти на європейські ринки, щоб продавати свої роботи, — ділиться сподіваннями майстер.

За його словами, те, що для українського покупця здається дуже дорогим, у Європі сприймають доступною ціною за ручну авторську роботу.

— Там навіть сто євро — це дешево. Практично безкоштовно. А для нас це великі гроші, — пояснює він.

Попит є від місцевих, але нестабільний — продається приблизно десята частина робіт. Решта чекає свого часу, заповнюючи стіни й кутки тимчасових помешкань.

— Робіт дуже багато. Вони — всюди, де я змушений перебувати тимчасово. Куди їх тягати за собою? Їх треба показувати. Коли люди бачать — тоді вони працюють, — каже Рафік.

Для нього продаж — це не про комерцію заради бізнесу. Це про можливість залишатися незалежним, не втрачати гідність і продовжувати робити те, що вміє найкраще. Творчість у цьому сенсі стає точкою опори — і психологічною, і матеріальною — для людини, яка втратила майже все, але зберегла себе.

Світло, яке тримає тонус і приваблює погляди

В розмові із Рафіком Рустамовим, розумієш: перед тобою не просто майстер декоративного мистецтва. Це людина, для якої творчість — спосіб жити, триматися і не втрачати сенс навіть тоді, коли зруйновано дім, а майбутнє виглядає крихким і непевним. Війна, за його словами, не знищила творчість, але загострила відчуття справжнього.

— Коли все навколо руйнується, ти ще більше розумієш цінність того, що робиш власноруч. Творчість тримає. Вона не дає зламатися.

Роботи майстра Рафіка РустамоваФото: Купʼянськ.City

Сьогодні роботи Рустамова — це не просто декор. Це історії про дім, землю, світло, втрати й надію. Про людину, яка вирощує матеріал власними руками й не дозволяє війні забрати головне — здатність творити.

— Я хочу, щоб кожен на своєму місці робив добре. Наскільки може. Викладався. Тоді світ тримається, — впевнений майстер.

І поки в темряві проростає світло — він справді тримається.

Ольга ПОЛТАВЕЦЬ

Публікація стала можливою за підтримки уряду Великої Британії в межах проєкту “Посилення інформаційної екосистеми в малих громадах України шляхом підтримки незалежних локальних медіа”, що впроваджується ГО "Агенція розвитку локальних медіа АБО”. Погляди, висловлені в цій публікації, є позицією автора(-ів) і можуть не збігатися з офіційною позицією уряду Великої Британії.

Слідкуйте за нами в Facebook!

Там ми розказуємо про все, чим живе наше місто і район!