Стратегічний план громади: як не втратити час у воєнних умовах
У прифронтових громадах Куп’янщини стратегічне планування стає викликом, який поєднує віру в майбутнє та щоденну боротьбу за виживання. Попри обстріли, евакуації та руйнування, місцева влада, експерти та активні жителі задаються питанням про те, як відновлювати свої міста й села, залучати людей, що виїхали, та формувати бачення розвитку територій.
Про стратегічне планування говоримо з головою Громадської організації "Центр розвитку місцевого самоврядування" Діаною Бариновою.
Голова Громадської організації "Центр розвитку місцевого самоврядування" Діана Баринова.Фото: З особистого архіву Діани Баринової
— Діано Семенівно, що таке стратегія громади, коротко про основне?
— Стратегія громади — це стратегічний план розвитку території, який входить до системи державного стратегічного планування країни. Є Державна стратегія регіонального розвитку, є регіональна стратегія розвитку Харківської області, і мають бути стратегії всіх територіальних громад відповідно до системи територіального устрою України. Як правило, стратегія розробляється на сім років, це вже така європейська практика.
Стратегія територіальної громади має відповідати й реалізовувати основні тенденції, основні стратегічні цілі, які закріплені в національній, але враховувати особливості кожної місцевості. Стратегія дає розуміння, до чого ми маємо рухатися, що хочемо розвивати у своїй громаді, чого в нас недостатньо, як створювати комфортні умови для мешканців. Це розуміння того, куди ми будемо спрямовувати свій фокус, свою увагу, на що витрачати бюджетні гроші, щоб розвивати те, що хочуть мешканці, і що спроможні реалізувати в громаді.
— Із чого варто починати прифронтовим громадам, які не встигли розробити стратегії до повномасштабної війни, до запровадження воєнного стану?
— Ситуація з прифронтовими громадами дуже складна, бо якщо ми говоримо про громади, наприклад, Куп’янського району, то всі вони внесені в перелік територій, де ведуться бойові дії. Ми щодня маємо повномасштабні обстріли та військову агресію. Щодня в нас із вами є такі обставини, коли ми не знаємо, що буде через пів дня або пів години - сьогодні в нас усе добре, плюс-мінус, а завтра прилетіла ракета, і деяких будівель вже немає.
В таких умовах, можливо, варто було б зупинитися в планах відновлення та розвитку. Знову ж таки, методологія написання Стратегій розрахована на ті громади, які були окуповані, звільнені й на їхній території вже немає постійних бойових дій. Якщо ж усі ці фактори (бойові дії) продовжують відбуватися і ми з вами це бачимо кожен день у громадах Куп’янського району, тобто ці пересування ворога, евакуації людей, прильоти ракет та, КАБів, то тут цей план, вимагатиме корекції щодня. Розробити повноцінні стратегічні документи буде неможливо, тому що немає відповіді на питання, із чого ми починаємо. Однак, у нас наразі є час для побудови комунікації в громадах, пошук партнерств, проведення опитувань та залучення до спільнодії небайдужих мешканців.
— З громадами зрозуміло, а що з регіональною стратегією?
— Стосовно Харківщини, то, навіть якщо в нас зараз зупиниться війна, кордон із РФ нікуди не зникне. Тому важливо подбати про безпекові моменти. У нас має бути розроблена енергонезалежна система забезпечення критичної інфраструктури, облаштування укриттів у закладах освіти й медицини, ряд інших заходів, які раніше не враховувалися при розробці стратегічних документів. Звичайно, дуже багато залежить від регіональної стратегії, і зараз, наскільки я знаю, ця стратегія проходить затвердження, або, навіть, вже його отримала. Ми розуміємо, що питання планування та розвитку для жителів є досить гострим, але питання виживання в сьогоднішніх умовах є набагато важливішим. Ми все рівно маємо думати, як жити далі.
— Хто має ініціювати створення стратегічних документів?
— Як правило місцева влада є відповідальною за розробку стратегій, вона має ініціювати роботу над ними. Спеціальним розпорядженням створюють робочі групи з представників усіх зацікавлених сторін. І, до речі, у чому різниця між розробкою стратегії та планом відновлення? Стратегія передбачає широкі громадські обговорення, підготовку аналітики на предмет доходів і видатків бюджету, мережі послуг. Тоді ж з’ясовують, від чого громада може відмовитися, а чого їй недостатньо. Проводять дослідження громадської думки: що в нас добре в громаді, а що погано. Після цього вже з людьми опрацьовують аналіз, виписують сильні та слабкі сторони, можливі загрози. Далі вже визначають стратегічні та оперативні цілі. І коли це стратегія, то до цих процесів дуже активно мають бути залучені місцеві жителі, представники бізнесу.
План відновлення та розвитку — це в принципі те саме, дуже схоже, але без широкого залучення мешканців. Більшість питань віддаються на розуміння адміністрації, бо так вимагають військові умови. Для повернення населення в громаду перш за все треба відновити інфраструктуру, забезпечити людей електроенергією, зв’язком, інформацією, комунальними послугами. І це завдання саме військових адміністрацій.
— Ми провели опитування, у якому лише 1 % респондентів категорично не планує повертатися. Справедливості заради, понад 31 % не визначилися, інші кажуть про повернення після війни або стабілізації ситуації, 25 % — нікуди не виїжджали й наразі залишаються в громадах. Як би Ви охарактеризували ці показники?
Це доволі оптимістичні показники, і в цьому випадку завдання місцевих військових адміністрацій тримати комунікацію з громадянами, які виїхали. Щоб вони дійсно брали активну участь у подальшому житті громади, найважливіший чинник, на мою думку, це максимальне залучення зацікавлених людей. Зараз у нас є час, щоб використовувати його для навчання, зміни свідомості мешканців, розвитку їхніх компетенцій. Бо рівень розвитку громади дуже залежить від активності жителів, від їх рівня знань, від їхньої зацікавленості в розвитку територій.
З огляду на досвід пережитої окупації, на Куп’янщині варто більше уваги приділити патріотичному вихованню, роботі з молоддю, вивченню історичних особливостей територій. І вагому роль у цьому можуть виконати місцеві медіа: створення постійного майданчику для спілкування жителів, влади, експертів, розвінчування фейків, боротьба з російською пропагандою, проведення опитувань громадської думки, збір пропозицій для подальшого стратегічного планування та інше.
— Як ви бачите баланс між донорською підтримкою та створенням самодостатньої економіки громад у процесі відновлення територій?
Перше, що ми маємо зрозуміти, не варто орієнтуватися тільки на донорів. Донори — це ті, хто просто дає безповоротну фінансову допомогу. Ми маємо розуміти, що нікому не потрібно просто так відновлювати нашу територію. Так, нам можуть допомогти, дати кошти, профінансувати критичні проєкти відновлення, підтримати в такій непростій ситуації. Але глобально ця територія має сама себе утримувати й забезпечувати людям комфортні умови для життя та розвитку, за принципом "краще ніж було". Водночас, потрібно думати над тим, як це виглядатиме з огляду на життя людини, розвиток бізнесу. І донори також на це звертають увагу. Якщо у громади є дієва стратегія розвитку, є активна місцева влада, яка відкрита та сприяє розвитку бізнесу на своїй території, є активні жителі, які готові працювати для розвитку громади - то в цю громаду буде інвестувати і бізнес. А це податки, працевлаштування, розвиток.
І, звісно, коли є стратегія, ми розуміємо, як ми це бачимо й куди нам рухатися, з ким будувати взаємовигідні партнерства.
— В експертному середовищі доводиться часто чути про унікальне позиціонування громад. Де його знайти?
Це непросте завдання. Потрібно "покопирсатися" у власній історії, культурі, природі, людських ресурсах. Може, в громаді є ремесло чи традиція, якої немає більше ніде в Україні? Чи особливий природний об’єкт, мінерал або, навіть, легенда? Іноді громади недооцінюють свій історичний спадок, бо звикли мислити в радянських рамках. А там, глибше в історії, можуть бути справжні скарби для туристів та брендування територій.
Крім того, повоєнний туризм — це реальний напрямок для прифронтових громад! І, як це не жахливо констатувати, але так буде. Буде багато людей, які захочуть побачити: місця, де відбувалися ключові події війни, як громада чинила опір. Це може стати частиною меморіального та патріотичного туризму. Звісно, все треба робити обережно і з повагою, але це також інструмент розвитку та привернення уваги світу.
— Ваші побажання очільникам громад, які сумніваються, чи починати стратегічне планування зараз?
Розумію їхні настрої, скажімо так, але, можливо, розпочинати все-таки варто з якихось навчань для людей, побудови комунікацікації всередині громади. Займатися підготовчими питаннями. Я думаю, що це треба залишати на розсуд керівників громад і активних жителів: чи вони готові зараз цим займатися, чи ні. Але заклик такий: не опускати руки, вірити в майбутнє своїх громад, підтримувати себе, підтримувати людей, які знаходяться тут, і які виїхали, і максимально тримати справи в полі своєї енергії. В майбутньому це дасть можливість відродити території.
Пані Діано, дякую за розмову й корисні поради!
Ольга ПОЛТАВЕЦЬ
Публікація стала можливою за підтримки уряду Великої Британії в межах проєкту “Посилення інформаційної екосистеми в малих громадах України шляхом підтримки незалежних локальних медіа”, що впроваджується ГО "Агенція розвитку локальних медіа АБО”. Погляди, висловлені в цій публікації, є позицією автора(-ів) і можуть не збігатися з офіційною позицією уряду Великої Британії.
Слідкуйте за нами в Facebook!
Там ми розказуємо про все, чим живе наше місто і район!
